1. Орфографічний словник української мови

тішити

ті́шити

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тішити — РАДУВАТИ; (самолюбство) підігрівати; (дітей) забавляти, бавити, РОЗВАЖАТИ, пестити, доглядати; (гостей) ЗВЕСЕЛЯТИ; (у горі) втішати, розганяти сум, розраджувати; (себе думкою) ІД. багатіти чим, плекати що. Словник синонімів Караванського
  2. тішити — див. бавити Словник синонімів Вусика
  3. тішити — ТІ́ШИТИ, шу, шиш, недок., кого, що і з прям. дод. 1. Робити комусь приємність, бути комусь втіхою; радувати кого-небудь. Дівчинка тішила своїм щебетанням, приносила часом якісь ласощі (Марко Вовчок); Партизани справді були невловимі. Словник української мови у 20 томах
  4. тішити — ті́шити: ◊ то мене́ не ті́шит це мені не до вподоби (Франко) ◊ це ті́шить мою ду́пу → дупа Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. тішити — -шу, -шиш, недок., перех. 1》 Робити комусь приємність, бути комусь утіхою; радувати кого-небудь. Тішити око. 2》 Розважати, звеселяти. 3》 Те саме, що плекати 1). || Бавити, пестити, доглядати (дитину). 4》 Розраджувати кого-небудь, розвіювати сум, поганий настрій і т. ін. Тішити себе думкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тішити — ті́шити (весели́ти) о́ко (о́чі, зір і т. ін.). Справляти приємне враження своїм виглядом; бути гарним, привабливим. Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні,.. ані жовті .. шпилясті гори (М. Фразеологічний словник української мови
  7. тішити — ВА́БИТИ (перев. у спол. зі сл. зір, око, погляд і т. ін. — привертати увагу приємним виглядом, красою тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ПРИКО́ВУВАТИ, СПОКУША́ТИ, ЧАРУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
  8. тішити — Ті́шити, ті́шу, ті́шиш, ті́шать; тіш, ті́шмо, ті́ште Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. тішити — ТІ́ШИТИ, шу, шиш, недок., перех. 1. Робити комусь приємність, бути комусь втіхою; радувати кого-небудь. Дівчинка тішила своїм щебетанням, приносила часом якісь ласощі (Вовчок, І, 1955, 367); Партизани справді були невловимі. Словник української мови в 11 томах
  10. тішити — Тішити, -шу, -шиш гл. Доставлять удовольствіе, радовать. Велико тішить мене, що тепер озватись можно до його при людях. МВ. (О. 1862. III. 68). Не тіш тещі коростовим зятем. Ном. № 5611. Ніхто ж мене не тішить у моїй біді. Чуб. V. 10. Словник української мови Грінченка