тішити

ТІ́ШИТИ, шу, шиш, недок., кого, що і з прям. дод.

1. Робити комусь приємність, бути комусь втіхою; радувати кого-небудь.

Дівчинка тішила своїм щебетанням, приносила часом якісь ласощі (Марко Вовчок);

Партизани справді були невловимі. Клима це особливо тішило (Я. Гримайло);

Як тішать нас озера, гори, квіти, Роса і теплий грім, і шепіт віт (М. Зеров);

Недавня війна завдала слободі немало шкоди.., але тішило те, що серед старих будівель уже то тут, то там стояли нові хати (С. Добровольський).

2. Розважати, звеселяти.

Поки баба тішила гостей, отець Мельхиседек убрався й вийшов у двір (І. Нечуй-Левицький);

Чумака тішила та самовпевненість, з якою говорив Обух, смішила та войовнича невдоволеність, яка бриніла в його оповіді (Ю. Збанацький).

3. Те саме, що плека́ти 1.

[Василь:] Не в той бік тепер життя тягне, не так воно складається, щоб одну тілько силу тішити, лицарство до гори здіймати... (Панас Мирний);

Серед лук у жовтих дроках тішать міць свою бики (М. Зеров);

// Бавити, пестити, доглядати (дитину).

От тобі, мамо, Митрик! Няньчись з ним, тіш його (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дід Микита сидів на призьбі .. Він тішив Захарка, гойдаючи його на колінах (Грицько Григоренко).

4. Розраджувати кого-небудь, розвіювати сум, поганий настрій і т. ін.

А музика ллється, мов тиха вода, колише мої нерви, заспокоює, тішить (І. Нечуй-Левицький);

Вона довго ще говорила з сестрою, тішила її, розповідала випадки, подібні до цього, що вона знала їх (А. Головко).

(1) Ті́шити себе́ споді́ванками – заспокоювати себе чим-небудь, сподіватися на щось.

Такі думки роїлися мені в голові, і, щоб якось підтримати осоружне своє животіння, я, невтішна, тішила себе марними, майже примарними сподіваннями (М. Куліш, пер. з тв. М. Сервантеса).

◇ (2) Ті́шити (весели́ти) о́ко (о́чі, зір і т. ін.) – справляти приємне враження своїм виглядом; бути гарним, привабливим.

Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні,.. ані жовті .. шпилясті гори (М. Коцюбинський);

Цькований, він [народ] тішив очі людські високими зразками мистецтва (М. Рильський);

Тішили зір просторі безкраї ниви (Н. Рибак);

Нічого крикливого чи дражливого, все тільки заспокоювало, навіть яскравістю тішило зір, віяло злагодою на нас (О. Гончар);

Серед загального сіро-зеленого кольору землі і полів радісно веселили око яскраво-червоні, сині й жовті фарби (Ю. Смолич);

На ранок .. квітка, свіжа, пряма, веселить людські очі (Панас Мирний);

Та рясніше від усіх квітів красуються рожі в пишному вбранні, красуються, веселять зір (А. Шиян);

(3) Ті́шити (весели́ти) / поті́шити (розвесели́ти) се́рце (ду́шу) кому, чиє, чию і без дод. – радувати, приносити задоволення; викликати радісний, добрий настрій, спокій у кого-небудь.

Кругом на всі боки малювались дивні картини природи. І все те не тішило серця, не розбивало туги (І. Нечуй-Левицький);

Самотній Бульба, як корабель у морі, мчить степом, де так недавно тішили йому серце його синочки, і небо, і безмежна просторінь (О. Довженко);

[Василь:] Вірна дружина буде біля його ходити, своїм тихим словом тугу його розганяти, ясними очима серце веселити (Панас Мирний);

Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої [Бога] веселять мою душу! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– Ти моє серце розвеселила, Марусечко! – дякує Катря. – Дуже вже мені було важко... (Марко Вовчок);

Звідусіль сюди з'їжджаються люди, щоб помилуватись і потішити серце неповторною красою зелених Карпат та озером Синевир”. (з наук.-попул. літ.);

Хто побував на подвір'ї Василя Гуменюка у Козирщині, той неодмінно захоче знову сюди завітати, щоб потішити душу і серце витворами воістину золотих рук (з газ.);

(4) Ті́шити самолю́бство чиє – викликати почуття задоволення собою.

В талантах хлопця Матвій бачив себе змолоду. Це .. тішило батьківське самолюбство (І. Волошин);

(5) Ті́шити себе́ (ті́шитися) наді́єю (ду́мкою) – заспокоюватися чим-небудь, сподіваючись на щось.

І нехай інші тішать себе надією, що десь на старість стягнуться хоча б на “Запорожця”, а йому це потрібно зараз, у тридцять, ба, навіть неповних тридцять (з газ.);

Він [пан] тільки тішив себе тією думкою, що дасть Миколі кілька сотень різок, помститься над ним і оддасть його в москалі (І. Нечуй-Левицький);

Пишалася я вами, дітки, тішилась надією, що мою старість зігрієте (П. Панч).