тішитися

ТІ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, недок.

1. без дод., ким, чим, з кого – чого, на кого – що, заст. Мати приємність, втіху; радіти, бути радим.

Тут вмиг [умить] байдак заворушився І сам, одчаливши, поплив, А Турн скрізь бігав і храбрився І тішивсь, що врага настиг (І. Котляревський);

Цілий Майдан тішився, що старому Грицеві Воробцеві Трудолюб знайшов сина і привіз до хати (С. Ковалів);

Катруся тішилася своїм новим убранням і гордо споглядала на запинані гудзиками рукавці сорочки (Н. Кобринська);

Першими грушами сад нас порадує нині, – Разом садили і разом скуштуємо їх, .. Тішимось разом на юний волоський горіх (М. Рильський);

Семен Семенович довго .. тішився приємною класичною музикою (Яків Баш);

// Милуватися чимсь, відчувати задоволення, насолоду від чого-небудь.

І знов я тішусь полем, самотністю і власним дахом бідним, задимленим (М. Зеров);

Все найкраще, створене Ференцом-художником, народилось у Будапешті і для Будапешта .. Правда, тішилась ними [картинами] переважно пихата аристократія, але художник не втрачав надії, що бачитиме їх колись і весь трудящий Будапешт (О. Гончар);

Звісно, важко уявити собі соловейка, чудовим співом якого люди тішаться кожної весни, раптом – чижем (Б. Антоненко-Давидович).

2. ким і без дод., чим, з кого – чого. Розважатися, мати з чогось забаву (у 1 знач.).

– Все село тішилося моїми вигадками, всі хлопці й дівчата носили прізвища, що я їх бувало надаю (Панас Мирний);

Візник тішився з нетерплячості сповненого цікавості до своєї особи пасажира (Олесь Досвітній);

Дівчат з села для свої [своєї] втіхи він [пан] глину заставляв місить і тішивсь, як по пояс в глині весь день ся мусили крутить (І. Франко).

3. ким і без дод., з ким. Няньчитися (з дитиною), одержуючи радість, задоволення.

Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині .. З рук не спускає, не дає порошині упасти. Так уже тішиться та доглядає! (Панас Мирний);

Тільки Горпина трохи веселенька, тішиться малою донечкою, та й про громадське лихо забуває (Марко Вовчок);

[Докія:] Після нього годів з шість не було дітей, то й тішилися з ним, мов з одинчиком! (М. Кропивницький).

4. чим, діал. Користуватися, послугуватися.

Селяни зараз у першій розмові назвали мені цілий десяток сіл, де, як кажуть, війтами є самі славні злодії, ошуканці, .. що тішаться очевидною протекцією властей (І. Франко);

Швенд поінформував Гйотля, що більшість із присутніх – то власники великих готелів, які тішаться міжнародною славою (П. Загребельний);

Але гетьман запевняв царя і його канцлера Гаврила Івановича Головкіна, що Апостол в тому ділі ні при чім і що відривати його від полку й посилати в Москву разом з Іскрою і Кочубеєм тепер дуже небезпечно, бо він тішиться великою повагою серед козацтва, котре і без того бентежиться усякими слухами (Б. Лепкий);

Одним словом – Докія тішилася великим поважанням у цілім селі. І в дворі її поважали (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тішитися — (відчувати втіху від чогось) радіти, утішатися, радуватися, (від особливого задоволення, перемоги) торжествувати// не чути землі під собою, бути на сьомому небі. Словник синонімів Полюги
  2. тішитися — ті́шитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. тішитися — Ті́шитися. 1. Тішитися, радіти. Стоцький каже Вам переказувати, що дуже тішиться, що Ваша дисертація вже до половини готова. Отже, подаю Вам до відомості. Пігуляк те саме. Вони числять з певністю на Вас — ждуть (Коб., Слова..., 253). 2. (чим?) Мати (що?... Українська літературна мова на Буковині
  4. тішитися — (чим) втішатися, радіти з чого, зазнавати втіхи від чого; (надією) мати <�плекати> що; (з ким) бавитися, розважатися, веселитися; (славою) користуватися, мати що. Словник синонімів Караванського
  5. тішитися — див. блаженствувати; радіти Словник синонімів Вусика
  6. тішитися — [т’ішиетиес'а] -шус'а, -шиес':а, -шиец':а, -шац':а; нак. т'іс':а, т'іштеис'а Орфоепічний словник української мови
  7. тішитися — тішитися : ◊ ті́шитисі ги дідько цви́ком ірон. тішитися чимось незначним, якоюсь дурницею (Франко)||тішитися як дідько <�дурний> цьвочком ◊ тішитися пова́гою мати повагу, авторитет у товаристві (ст)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. тішитися — Кого Бог засмутить, того і потішить. Віра, що Провидіння приносить нам радість і смуток на переміну. Натішився, як собака у криниці. Дуже потерпів. Не тішся людською бідою, бо твоя йде за тобою. Нині горе у людей, а взавтра може бути у нас. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. тішитися — -шуся, -шишся, недок. 1》 без додатка і ким, чим, заст. з кого – чого, на кого – що. Мати приємність, втіху; радіти, бути радим. || Милуватися чимсь, відчувати задоволення, насолоду від чого-небудь. 2》 без додатка і ким, чим, з кого – чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. тішитися — в душі́ ті́шитися. Відчувати задоволення з приводу чого-небудь, не виявляючи його зовні. Вдавала (мати), що не бачить нічого й не розуміє нічого, а в душі тішилася молодим щастям (Г. Хоткевич); Шумейко в душі вже тішився з тієї перемоги (А. Шиян). Фразеологічний словник української мови
  11. тішитися — ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  12. тішитися — ТІ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, недок. 1. без додатка і ким, чим, заст. з кого-чого, на кого-що. Мати приємність, втіху; радіти, бути радим. Словник української мови в 11 томах
  13. тішитися — Тішитися, -шуся, -шишся гл. Радоваться. Як ти тішишся, вороги смутяться, як ти смутишся, вороги ся тішать. Ном. № 9548. Тішиться мною, що я ще молода. Г. Барв. 298. Тішиться, як жид паршами. Ном. № 2596. Словник української мови Грінченка