тішитися

ТІ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, недок.

1. без дод., ким, чим, з кого – чого, на кого – що, заст. Мати приємність, втіху; радіти, бути радим.

Тут вмиг [умить] байдак заворушився І сам, одчаливши, поплив, А Турн скрізь бігав і храбрився І тішивсь, що врага настиг (І. Котляревський);

Цілий Майдан тішився, що старому Грицеві Воробцеві Трудолюб знайшов сина і привіз до хати (С. Ковалів);

Катруся тішилася своїм новим убранням і гордо споглядала на запинані гудзиками рукавці сорочки (Н. Кобринська);

Першими грушами сад нас порадує нині, – Разом садили і разом скуштуємо їх, .. Тішимось разом на юний волоський горіх (М. Рильський);

Семен Семенович довго .. тішився приємною класичною музикою (Яків Баш);

// Милуватися чимсь, відчувати задоволення, насолоду від чого-небудь.

І знов я тішусь полем, самотністю і власним дахом бідним, задимленим (М. Зеров);

Все найкраще, створене Ференцом-художником, народилось у Будапешті і для Будапешта .. Правда, тішилась ними [картинами] переважно пихата аристократія, але художник не втрачав надії, що бачитиме їх колись і весь трудящий Будапешт (О. Гончар);

Звісно, важко уявити собі соловейка, чудовим співом якого люди тішаться кожної весни, раптом – чижем (Б. Антоненко-Давидович).

2. ким і без дод., чим, з кого – чого. Розважатися, мати з чогось забаву (у 1 знач.).

– Все село тішилося моїми вигадками, всі хлопці й дівчата носили прізвища, що я їх бувало надаю (Панас Мирний);

Візник тішився з нетерплячості сповненого цікавості до своєї особи пасажира (Олесь Досвітній);

Дівчат з села для свої [своєї] втіхи він [пан] глину заставляв місить і тішивсь, як по пояс в глині весь день ся мусили крутить (І. Франко).

3. ким і без дод., з ким. Няньчитися (з дитиною), одержуючи радість, задоволення.

Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині .. З рук не спускає, не дає порошині упасти. Так уже тішиться та доглядає! (Панас Мирний);

Тільки Горпина трохи веселенька, тішиться малою донечкою, та й про громадське лихо забуває (Марко Вовчок);

[Докія:] Після нього годів з шість не було дітей, то й тішилися з ним, мов з одинчиком! (М. Кропивницький).

4. чим, діал. Користуватися, послугуватися.

Селяни зараз у першій розмові назвали мені цілий десяток сіл, де, як кажуть, війтами є самі славні злодії, ошуканці, .. що тішаться очевидною протекцією властей (І. Франко);

Швенд поінформував Гйотля, що більшість із присутніх – то власники великих готелів, які тішаться міжнародною славою (П. Загребельний);

Але гетьман запевняв царя і його канцлера Гаврила Івановича Головкіна, що Апостол в тому ділі ні при чім і що відривати його від полку й посилати в Москву разом з Іскрою і Кочубеєм тепер дуже небезпечно, бо він тішиться великою повагою серед козацтва, котре і без того бентежиться усякими слухами (Б. Лепкий);

Одним словом – Докія тішилася великим поважанням у цілім селі. І в дворі її поважали (О. Кобилянська).