тішитися

ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм., ПРИПИЛЬНО́ВУВАТИ розм., ПРИГЛЯДА́ТИ за ким-чим, розм., ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ за ким-чим, розм., ДАВА́ТИ ПОРЯ́ДОК (ПОДАВА́ТИ ЛАД) чому, де, розм., ДОЗИРА́ТИ кого, що, діал., КУКО́БИТИ кого, що, діал., ПА́ЗИТИ кого, що, діал., ПА́ЗАТИ кого, що, діал., ПАЗУВА́ТИ кого, що, діал.; ХОДИ́ТИ за ким-чим, коло (біля) кого-чого, ПО́РАТИ кого, що, ПО́РАТИСЯ коло (біля) кого-чого, ТУ́ПАТИ коло (біля) кого-чого, розм., ТУ́ПЦЯТИ коло (біля) кого-чого, розм., ТУПЦЮВА́ТИ коло (біля) кого-чого, розм., ОБХО́ДИТИ кого, що, розм. (забезпечувати необхідні умови комусь, чомусь); НЯ́НЬЧИТИ кого, НЯ́НЬЧИТИСЯ з ким, ТІ́ШИТИ кого, ТІ́ШИТИСЯ з ким, ПА́НЬКАТИ кого, розм., ПА́НЬКАТИСЯ з ким, коло (біля) кого, розм. (дітей); ОБМИВА́ТИ кого, розм., ОБПИРА́ТИ кого, розм., ОБПА́ТРЮВАТИ кого, діал. (тримати у чистоті). — Док.: догля́нути, допильнува́ти, догля́діти (догле́діти), угле́діти (вгле́діти), угля́діти (вгля́діти) рідше допантрува́ти, назирну́ти, припильнува́ти, пригля́нути, пригля́діти, пригле́діти, да́ти поря́док (лад), дозрі́ти, ви́няньчити. В жінок діла не менше, як в чоловіків; їм треба і спекти, і зварити, і на поле до роботи ходити, і хати доглядати, ще й дітей глядіти ... (І. Нечуй-Левицький); Уважно стежить старий Горпищенко, щоб все тут було в порядку — і в колодязі, і біля колодязя (О. Гончар); Трактор пройшов власною ходою шлях відступу за Волгу, коли ніяк було слідкувати за режимом роботи й профілактикою (Ю. Яновський); Матір поважав (син), а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (Марко Вовчок); Я мушу на кватирі всього допильнувати, за всім доглянути (І. Франко); — Дуже я вас, дядьку Григоре, проситиму: наглядайте за нею. Без мужичих рук — хата валиться (Григорій Тютюнник); Швидко нас знову з кухні забрали: матір дивитися за дробиною, й мене з нею (Панас Мирний); Всяким він був — ви це знаєте. Гнізда свого не пантрував, чарка його часто водила (В. Яворівський); Ой, Морозе, друже, Мій названий брате! Назирай орлиним оком Сирітськую хату (П. Куліш); Супроводив (Олексій Кирилович) академіка з Сімферополя до Москви, помагав з речами, припильнував, щоб у Карналя було все необхідне для подорожі(П. Загребельний); Невістка за ним приглядає, завжди перелатаний, перепраний... (К. Гордієнко); Стара мати всьому порядок дає в хаті: й прибере, й догляне, й вечеряти наварить (І. Нечуй-Левицький); Діти малі, треба їм лад дати (М. Коцюбинський); Ой піду я на Поділля, мамо, мамунцуню, Аби-сьте ми дозирали мою Марисуню (коломийка); Зовсім знемігся (батько) на силах: не мав снаги й себе самого кукобити (Ганна Барвінок); — А тебе ж хто сюди кликав? Сиди дома та пазь роботу! (Лесь Мартович); Вони садили виноград, вони пазували садки свої, а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їх працю? (М. Коцюбинський); — Спасибі, Грицю, що поміг нам, що худобу доглядав, по-чесному, як біля свого, ходив (М. Стельмах); Влітку порала (Ольга) город, мала невеличке господарство (П. Кочура); — У війську я два роки порався біля вівчарок (В. Дрозд); Улітку коло саду й коло пасіки тупцює (Семен Денисович) (Б. Грінченко); — А ви б не найнялися мою корову обходити, га? Один буде гнати її в поле, а другий тим часом — стайню вичищати (казка); Няньчить (ненька) її й доглядає, Одверта, що шкодить, Обчісує й одягає, До глузду доводить (П. Гулак-Артемовський); Максим клопотався над кулеметом. — Бач, няньчиться, мов з дитиною (Є. Куртяк); — Дурня нічого валяти. Думаєш, як приїдеш додому, то я з тобою буду і тепер панькатись (М. Хвильовий); Обмива (мати дітей), обпатрює, зодяга і ніколи ж то не втомиться (Г. Квітка-Основ'яненко); — Ми його будемо держати, годувати та обпирати, а він буде тут вередувати (І. Франко).

ЛЮБУВА́ТИСЯ ким, чим, на кого-що (з насолодою, приємністю дивитися на кого-, що-небудь), МИЛУВА́ТИСЯ ким, чим, з кого-чого, на кого-що, ЛЮБУВА́ТИ ким, чим, за ким-чим, з кого-чого, на кого-що, ТІ́ШИТИСЯ, УТІША́ТИСЯ (ВТІША́ТИСЯ) ким, чим, заст. з кого-чого, на кого-що; ТІ́ШИТИ (у спол. зі сл. око, зір і т. ін.). — Док.: уті́шитися (вті́шитися), полюбува́ти рідко. У білому вбранні на білій постелі .. сидить молода щаслива мати, тримаючи немовля. Всі сусіди любуються нею, наче картиною (О. Довженко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Якийсь час він стояв мовчки, милувався з її роботи (Д. Ткач); Катерина милувалась на борошно, розглядала на долоні й виставляла на сонце (С. Чорнобривець); Мило було продиратися між кущами ліщини,.. любуючи на кожнім кроці все новими й новими фантазіями вибагливого потоку, малими водоспадами, озерцями (Г. Хоткевич); Люди було любують на них, як зійдуться де на весіллі, або в танку докупи (Марко Вовчок); Катруся тішилася своїм новим убранням (Н. Кобринська); Тішимось разом на юний волоський горіх (М. Рильський); Тут рясно цвіли яблуні, груші.., а біля веранди тішили очі барвисті клумби запашних квітів (М. Шаповал); І свіжі квіти молодих бегоній Не тішать ока, хоч такі червоні! (М. Рильський).

РАДІ́ТИ (відчувати радість від чогось), РА́ДУВАТИСЯ, УТІША́ТИСЯ (ВТІША́ТИСЯ), ТІ́ШИТИСЯ, ПОТІША́ТИСЯ (маючи приємність, утіху від чогось); ТОРЖЕСТВУВА́ТИ (з приводу перемоги над кимсь, успіху в чомусь); ТРІУМФУВА́ТИ (з приводу якогось успіху). — Док.: зраді́ти, зра́дуватися розм. ура́дуватися (вра́дуватися) діал. уті́шитися (вті́шитися), сті́шитися розм. Вставало сонце з-за гори, Раділи люде встаючи (Т. Шевченко); (Сокуренко:) Невже ви не знаєте, що ми з Оксаною любимось вже більш року? Ви ж самі, дивлячись на наше кохання, радувались та втішались... (М. Кропивницький); (Химка:) Буде бабуся утішатися та доглядати онуків (Панас Мирний); Катруся тішилася своїм новим убранням (Н. Кобринська); Коли та дурниця забавляє вас, тішить, то чом же й не потішитись нею? (Панас Мирний); Віктор торжествував. Він відчував, що у нього наче виростають крила, — так радісно, сонячно було на душі (П. Автомонов); Михайло Щерба тріумфує в душі. Він, здається, добре зіграв свою роль (Д. Бедзик). — Пор. весели́тися.