1. Орфографічний словник української мови

ублагати

ублага́ти

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ублагати — УБЛАГА́ТИ (ВБЛАГА́ТИ), а́ю, а́єш, док., кого. 1. Благаючи, домогтися згоди виконати прохання, позитивного розв'язання чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  2. ублагати — (вблагати), -аю, -аєш, док., перех. 1》 Благаючи, домогтися згоди виконати прохання, позитивного розв'язання чого-небудь. 2》 рідко. Те саме, що умилостивити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ублагати — БЛАГА́ТИ (пильно, невідступно, пристрасно просити), ЗАКЛИНА́ТИ підсил., МОЛИ́ТИ підсил.; МОЛИ́ТИСЯ підсил. розм., ПРОСИ́ТИСЯ розм. (благати про співчуття, милосердя і т. ін. Словник синонімів української мови
  4. ублагати — УБЛАГА́ТИ (ВБЛАГА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. 1. Благаючи, домогтися згоди виконати прохання, позитивного розв’язання чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  5. ублагати — Ублага́ти, -га́ю, -єш гл. Умолить; умилостивить. Росердила миленького, да вже не вблагаю; хоть вблагаю, не вблагаю, да вже не такого. Мет. 66. Та святих отіх благала, — таки ж ублагала. Шевч. 260. Словник української мови Грінченка