1. Орфографічний словник української мови

уволювати

уво́лювати

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уволювати — УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), юю, юєш, УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УВО́ЛИТИ (ВВО́ЛИТИ), о́лю, о́лиш; наказ. сп. уво́ль; док., що. Виконувати, задовольняти (чиїсь волю, бажання тощо). Словник української мови у 20 томах
  2. уволювати — (вволювати), -юю, -юєш, уволяти (вволяти), -яю, -яєш, недок., уволити (вволити), -олю, -олиш; наказ. сп. уволь; док., перех. Виконувати, задовольняти (чиїсь волю, бажання тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. уволювати — ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ), УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ) заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст. Словник синонімів української мови
  4. уволювати — УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), юю, юєш, УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УВО́ЛИТИ (ВВО́ЛИТИ), о́лю, о́лиш; наказ, сп. уво́ль; док., перех. Виконувати, задовольняти (чиїсь волю, бажання тощо). Словник української мови в 11 томах