1. Орфографічний словник української мови

улягати

уляга́ти 1

дієслово недоконаного виду

підкорятися, піддаватися комусь; накульгувати

уляга́ти 2

дієслово недоконаного виду

дуже швидко бігти

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. улягати — Здаватися, піддаватися [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. улягати — УЛЯГА́ТИ¹ (ВЛЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЛЯГТИ́ (ВЛЯГТИ́), уля́жу, уля́жеш; мин. ч. улі́г, улягла́, ло́; док. 1. діал. Підкорятися, піддаватися кому-, чому-небудь. Він легко улягав усякому проявові енергічної [енергійної] волі (І. Словник української мови у 20 томах
  3. улягати — I (влягати), -аю, -аєш, недок., улягти (влягти), уляжу, уляжеш; мин. ч. уліг, улягла, улягло; док. 1》 діал. Підкорятися, піддаватися кому-, чому-небудь. 2》 перев. недок., у сполуч. зі сл. нога, рідко. Припадати на ногу; накульгувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. улягати — КУЛЬГА́ТИ (іти, ходити, припадаючи на милицю або на хвору чи коротшу ногу), ШКАНДИБА́ТИ, ШКУТИЛЬГА́ТИ, ШКАНДИЛЯ́ТИ розм.; КУЛЯ́ТИ діал., КРИВА́ТИ діал., ШТИЛЬГУ́КАТИ діал.; НАКУ́ЛЬГУВАТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) розм. (злегка). Словник синонімів української мови
  5. улягати — УЛЯГА́ТИ¹ (ВЛЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЛЯГТИ́ (ВЛЯГТИ́), уля́жу, уля́жеш; мин. ч. улі́г, улягла́, ло́; док. 1. діал. Підкорятися, піддаватися кому-, чому-небудь. Він легко улягав усякому проявові енергійної [енергійної] волі (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. улягати — Улягати, -гаю, -єш гл. Мчаться (о лошадяхъ, охотн. собакахъ, волкахъ). Стриже сіренький (заєць) степом, тільки хвостиком киває, вона (собака) за ним так і уляга, так, здається, от-от ухопить. Греб. 403. Словник української мови Грінченка