1. Словник української мови у 20 томах

улягати

УЛЯГА́ТИ¹ (ВЛЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЛЯГТИ́ (ВЛЯГТИ́), уля́жу, уля́жеш; мин. ч. улі́г, улягла́, ло́; док.

1. діал. Підкорятися, піддаватися кому-, чому-небудь.

Він легко улягав усякому проявові енергічної [енергійної] волі (І. Франко);

Дехто з наших перекладачів, особливо з мов далеких, так улягає оригіналові, що виходить не поетичний переклад, а підрядковий (М. Рильський);

Вона добре бачила, що її будучий зять не був ані гарний, ані видний хлопець, і що Парасинка улягла її майже розпучливим мольбам, що виходила за нього (О. Кобилянська).

2. перев. недок., у сполуч. зі сл. нога, рідко. Припадати на ногу; накульгувати.

Поруч з ним ішов Карпо, влягаючи на одну ногу (Панас Мирний);

Агроном підвівся і теж пішов у ті дверці, що й дівчата, злегка улягаючи на ліву ногу (Іван Ле).

УЛЯГА́ТИ² (ВЛЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок. УЛЯГТИ́ (ВЛЯГТИ́), уля́жу, уля́жеш, док., рідко.

Дуже швидко бігти.

– Чую – завзялися мої цуцики на щось, та ще добре так улягають. – Невже, – думаю, – звіра якого підняли? (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. улягати — Здаватися, піддаватися [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. улягати — уляга́ти 1 дієслово недоконаного виду підкорятися, піддаватися комусь; накульгувати уляга́ти 2 дієслово недоконаного виду дуже швидко бігти рідко Орфографічний словник української мови
  3. улягати — I (влягати), -аю, -аєш, недок., улягти (влягти), уляжу, уляжеш; мин. ч. уліг, улягла, улягло; док. 1》 діал. Підкорятися, піддаватися кому-, чому-небудь. 2》 перев. недок., у сполуч. зі сл. нога, рідко. Припадати на ногу; накульгувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. улягати — КУЛЬГА́ТИ (іти, ходити, припадаючи на милицю або на хвору чи коротшу ногу), ШКАНДИБА́ТИ, ШКУТИЛЬГА́ТИ, ШКАНДИЛЯ́ТИ розм.; КУЛЯ́ТИ діал., КРИВА́ТИ діал., ШТИЛЬГУ́КАТИ діал.; НАКУ́ЛЬГУВАТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) розм. (злегка). Словник синонімів української мови
  5. улягати — УЛЯГА́ТИ¹ (ВЛЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЛЯГТИ́ (ВЛЯГТИ́), уля́жу, уля́жеш; мин. ч. улі́г, улягла́, ло́; док. 1. діал. Підкорятися, піддаватися кому-, чому-небудь. Він легко улягав усякому проявові енергійної [енергійної] волі (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. улягати — Улягати, -гаю, -єш гл. Мчаться (о лошадяхъ, охотн. собакахъ, волкахъ). Стриже сіренький (заєць) степом, тільки хвостиком киває, вона (собака) за ним так і уляга, так, здається, от-от ухопить. Греб. 403. Словник української мови Грінченка