улягатися
УЛЯГА́ТИСЯ (ВЛЯГА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УЛЯГТИ́СЯ (ВЛЯГТИ́СЯ), уля́жуся, уля́жешся; мин. ч. улі́гся, улягла́ся, ло́ся; док.
1. Лягати, влаштовуватися для сну, відпочинку і т. ін.
Мати й дочка уляглися поруч на полу й тихо зашепотіли про щось між собою (С. Васильченко);
Я взяв Рекса за ремінець, наказав йому лежати спокійно, і Рекс слухняно влігся на траву (Ю. Збанацький);
// Зручно лягати, влаштовуватися; вмощуватися.
Навіть ця історія провінційного “хвілософа”, який усі свої двадцять сім років мріяв так улягтися, щоб боки не муляло, – гірша від істерії (В. Дрозд);
* У порівн. Курява і дим клубочились над станцією, наче зловісна хмара. Окремі її частини важко перевалювались, немовби улягаючись зручніше, і повільно осідали (С. Голованівський).
2. Розташовуватися, поміщатися яким-небудь чином (про предмети).
Бочку добре струшують, щоб огірки щільно вляглись, прикривають їх останньою третиною прянощів і закупорюють (з наук.-попул. літ.);
Чорне, смолисте, подекуди з сивиною, воно [волосся] покірно влягалося, відтіняючи високе бліде чоло (М. Олійник);
// Злягатися, ущільнюватися.
Коли зупинилась метіль, трохи потепліло і сніг улігся, то ми вилазили на хату аж до димаря і звідти спускались на саночках (з мемуарної літ.);
Прибиті дощем і притоптані війною борозни майже зовсім уляглися (С. Голованівський);
// Переставати висіти в повітрі, осідати (про куряву, пил і т. ін.).
Курява на вулицях вляглась (І. Нечуй-Левицький);
Стовпи пилюги [у залі] ще не вляглися (Іван Ле);
// у що, перен. Мати ту чи іншу форму вираження, відповідаючи чомусь.
Вона, Яринка, ніколи не дослухається чиєїсь думки. Мабуть, тому, що має власну, її не бентежить, що та думка часом не влягається в звичну, прийняту всіма мірку (Ю. Мушкетик);
Помиляється теорія, яка свідчила, буцімто всі українські пісні влягаються в один лад (з газ.).
3. перен. Ставати менш сильним, стихати, припинятися (про явища природи).
Ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (І. Котляревський);
М'який лапастий сніг не переставав падати, але вчорашня хуртовина вляглася (І. Микитенко);
Вітер улігся (Григорій Тютюнник);
// Слабшати, зникати (про рух), затихати (про звуки).
Досвітня метушня по дворах та вулицях вже вляглася (Дніпрова Чайка);
Стрілянина зовсім уляглася, запала тиша (Яків Баш);
// Проходити, минати (про почуття і т. ін.).
Заспокоюється серце, дівоча туга влягається, – Катерина сміється вже з своїх страхів (Д. Бедзик);
Збудження Сенькове влягалося, рум'янець з обличчя почав сходити (В. Козаченко);
Пристрасті в нас уляглись (І. Франко);
Хай посердиться чоловік, злість перекипить, вляжеться, тоді він сам заговорить (М. Чабанівський);
* Образно. Іщук роздумав бігти до наглядача, доктор Петров теж зупинився на півдорозі і вся буря уляглась (І. Багряний).
Значення в інших словниках
- улягатися — уляга́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- улягатися — (на що) лягати; (- сніг) злягатися, ущільнюватися; (- куряву) сідати; (у що) П. вкладатися; (- стихії) ущухати; (- рух) слабшати; (- гнів) минати, розвіюватися. Словник синонімів Караванського
- улягатися — (влягатися), -аюся, -аєшся, недок., улягтися (влягтися), уляжуся, уляжешся; мин. ч. улігся, уляглася, уляглося; док. 1》 Лягати, влаштовуватися для сну, відпочинку і т. ін. 2》 Розташовуватися, поміщатися яким-небудь чином (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
- улягатися — ЛЯГА́ТИ з інфін. (лаштуватися до сну), КЛА́СТИСЯ, УЛЯГА́ТИСЯ (ВЛЯГА́ТИСЯ), УКЛАДА́ТИСЯ (ВКЛАДА́ТИСЯ), ОБЛЯГА́ТИСЯ розм. рідше. — Док.: лягти́, улягти́ся (влягти́ся), укла́стися (вкла́стися), покла́стися, облягти́ся. Словник синонімів української мови
- улягатися — УЛЯГА́ТИСЯ (ВЛЯГА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УЛЯГТИ́СЯ (ВЛЯГТИ́СЯ), уля́жуся, уля́жешся; мин. ч. улі́гся, улягла́ся, ло́ся; док. 1. Лягати, влаштовуватися для сну, відпочинку і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- улягатися — Улягатися, -гаюся, -єшся сов. в. улягтися, -жуся, -жешся, гл. Улегаться, улечься. На піску улігся, та думка спати не дала. Котл. Ен. V. 6. Лихо.... в самім серці й уляглось. Шевч. 553. І хвилі вляжуться, мовчить німа безодня. К. Псал. 251. Словник української мови Грінченка