улягатися

УЛЯГА́ТИСЯ (ВЛЯГА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УЛЯГТИ́СЯ (ВЛЯГТИ́СЯ), уля́жуся, уля́жешся; мин. ч. улі́гся, улягла́ся, ло́ся; док.

1. Лягати, влаштовуватися для сну, відпочинку і т. ін.

Мати й дочка уляглися поруч на полу й тихо зашепотіли про щось між собою (Вас., І, 1959, 200);

Я взяв Рекса за ремінець, наказав йому лежати спокійно, і Рекс слухняно влігся на траву (Збан., Мор. чайка, 1959, 166);

*У порівн. Курява і дим клубочились над станцією, наче зловісна хмара. Окремі її частини важко перевалювались, немовби улягаючись зручніше, і повільно осідали (Голов., Тополя.., 1965, 221).

2. Розташовуватися, поміщатися яким-небудь чином (про предмети).

Бочку добре струшують, щоб огірки щільно вляглись, прикривають їх останньою третиною прянощів і закупорюють (Укр. страви, 1957, 407);

// Злягатися, ущільнюватися.

Коли зупинилась метіль, трохи потепліло і сніг улігся, то ми вилазили на хату аж до димаря і звідти спускались на саночках (Збірник про Кроп., 1955, 19);

Прибиті дощем і притоптані війною борозни майже зовсім уляглися (Голов., Тополя.., 1965, 10);

// Переставати висіти в повітрі, осідати (про куряву, пил і т. ін.).

Курява на вулицях вляглась (Н.-Лев., IV, 1956, 276);

Стовпи пилюги [у залі] ще не вляглися (Ле, Міжгір’я, 1953, 257);

// у що, перен. Мати ту чи іншу форму вираження, відповідаючи чомусь.

Вона, Яринка, ніколи не дослухається чиєїсь думки. Мабуть, тому, що має власну, її не бентежить, що та думка часом не влягається в звичну, прийняту всіма мірку (Мушк., Серце.., 1962, 75);

Помиляється теорія, яка свідчила, буцімто всі українські пісні влягаються в один лад (Літ. Укр., 25.VІ 1968, 2).

3. перен. Ставати менш сильним, стихати, припинятися (про явища природи).

Ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (Котл., І, 1952, 159);

М’який лапастий сніг не переставав падати, але вчорашня хуртовина вляглася (Мик., II, 1957, 289);

Вітер улігся (Тют., Вир, 1964, 470);

// Слабшати, зникати (про рух), затихати (про звуки).

Досвітня метушня по дворах та вулицях вже вляглася (Дн. Чайка, Тв., 1960, 109);

Стрілянина зовсім уляглася, запала тиша (Баш, Надія, 1960, 345);

// Проходити, минати (про почуття і т. ін.).

Заспокоюється серце, дівоча туга влягається, — Катерина сміється вже з своїх страхів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 51);

Збудження Сенькове влягалося, рум’янець з обличчя почав сходити (Коз., Блискавка, 1962, 213);

Пристрасті в нас уляглись (Фр., XIII, 1954, 306);

Хай посердиться чоловік, злість перекипить, вляжеться, тоді він сам заговорить (Чаб., Балкан. весна, 1960, 443).