уморити
умори́ти
дієслово доконаного виду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уморити — Умо́рити: — гасити, погашати, погасити борги; припиняти, припинити справу [44-1] Словник з творів Івана Франка
- уморити — Умори́ти, умо́рювати Відшкодувати, виплатити, погасити. Чиншовий ґазда мав би не лише платити відсотки і умóрювати ціну купна свого господарства[... Українська літературна мова на Буковині
- уморити — УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ), орю́, о́риш, док., кого. 1. Довести до смерті. Хвороба коли не вморить, то скривить (Номис); Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то він [пан] руки й ноги її вицілує, і плаче, і сам людей лає: – А щоб вас!... Словник української мови у 20 томах
- уморити — Оголосити недійсним, анулювати Словник застарілих та маловживаних слів
- уморити — (вморити), -орю, -ориш, док., перех. 1》 Довести до смерті. || Дуже виснажити. 2》 розм. Дуже стомити, змучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уморити — СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал. Словник синонімів української мови
- уморити — УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ), орю́, о́риш, док., перех. 1. Довести до смерті. Хвороба коли не вморить, то скривить (Номис, 1864, № 8150); Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то він [пан] руки й ноги її вицілує, і плаче, і сам людей лає... Словник української мови в 11 томах
- уморити — Уморити, -рю, -риш гл. Уморить. Кого Бог сотворить, того не вморить. Ном. № 74. Лихо не вморить, так спотворить. Ном. № 2004. Словник української мови Грінченка