1. Словник української мови в 11 томах

уморити

УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ), орю́, о́риш, док., перех.

1. Довести до смерті.

Хвороба коли не вморить, то скривить (Номис, 1864, № 8150);

Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то він [пан] руки й ноги її вицілує, і плаче, і сам людей лає: — А щоб вас! а бодай вас!.. от уморять мені друга! (Вовчок, І, 1955, 127);

Влітку 1892 р. мене напала холера та й ледве мене не вморила (Крим., Вибр., 1965, 584);

// Дуже виснажити.

Пійду [піду] в черниці, вморю себе голодом, присвячусь молитвами (Барв., Опов.., 1902, 249).

2. розм. Дуже стомити, змучити.

Аж тут Олену розносило з своїм боярином: давай вп’ять жаліться, як він їй руки повикручував, як її вморив (Кв.-Осн., II, 1956, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уморити — Умо́рити: — гасити, погашати, погасити борги; припиняти, припинити справу [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. уморити — умори́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. уморити — Умори́ти, умо́рювати Відшкодувати, виплатити, погасити. Чиншовий ґазда мав би не лише платити відсотки і умóрювати ціну купна свого господарства[... Українська літературна мова на Буковині
  4. уморити — УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ), орю́, о́риш, док., кого. 1. Довести до смерті. Хвороба коли не вморить, то скривить (Номис); Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то він [пан] руки й ноги її вицілує, і плаче, і сам людей лає: – А щоб вас!... Словник української мови у 20 томах
  5. уморити — Оголосити недійсним, анулювати Словник застарілих та маловживаних слів
  6. уморити — (вморити), -орю, -ориш, док., перех. 1》 Довести до смерті. || Дуже виснажити. 2》 розм. Дуже стомити, змучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. уморити — СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал. Словник синонімів української мови
  8. уморити — Уморити, -рю, -риш гл. Уморить. Кого Бог сотворить, того не вморить. Ном. № 74. Лихо не вморить, так спотворить. Ном. № 2004. Словник української мови Грінченка