упадонько

упа́донько

іменник середнього роду

горе, нещастя

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упадонько — УПА́ДОНЬКО, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до упа́д 2. [Мати:] Ой, мій упадоньку! Що ж ти робила? (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  2. упадонько — -а, ч., діал. Зменш.-пестл. до упад 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. упадонько — УПА́ДОНЬКО, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до упа́д 2. [Мати:] Ой, мій упадоньку! Що ж ти робила? (Л. Укр., III, 1952, 235). Словник української мови в 11 томах