усучити
усучи́ти
дієслово доконаного виду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- усучити — УСУЧИ́ТИ див. усу́чувати. Словник української мови у 20 томах
- усучити — див. усукувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- усучити — ху́ка усучи́ти кому. Кого-небудь відправити ні з чим; відмовити комусь у чому-небудь. — Я б тобі, Ригоровичу, хука усучила, та нехай лишень опісля; тепер ти мені прислуговуй (Г. Квітка-Основ’яненко). Фразеологічний словник української мови
- усучити — I. НАВ'ЯЗА́ТИ (змусити кого-небудь приймати, брати, купувати і т. ін. що-небудь усупереч бажанню), НАКИ́НУТИ, ВТЕЛЮ́ЩИТИ (УТЕЛЮ́ЩИТИ) фам., ВПХНУ́ТИ (УВІПХНУ́ТИ), ВПХА́ТИ (УВІПХА́ТИ) розм. (про конкретні, фізичні предмети); ВСУЧИ́ТИ (УСУЧИ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- усучити — УСУЧИ́ТИ див. усу́кувати. Словник української мови в 11 томах