1. Фразеологічний словник української мови

усучити

ху́ка усучи́ти кому. Кого-небудь відправити ні з чим; відмовити комусь у чому-небудь. — Я б тобі, Ригоровичу, хука усучила, та нехай лишень опісля; тепер ти мені прислуговуй (Г. Квітка-Основ’яненко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усучити — усучи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. усучити — УСУЧИ́ТИ див. усу́чувати. Словник української мови у 20 томах
  3. усучити — див. усукувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. усучити — I. НАВ'ЯЗА́ТИ (змусити кого-небудь приймати, брати, купувати і т. ін. що-небудь усупереч бажанню), НАКИ́НУТИ, ВТЕЛЮ́ЩИТИ (УТЕЛЮ́ЩИТИ) фам., ВПХНУ́ТИ (УВІПХНУ́ТИ), ВПХА́ТИ (УВІПХА́ТИ) розм. (про конкретні, фізичні предмети); ВСУЧИ́ТИ (УСУЧИ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  5. усучити — УСУЧИ́ТИ див. усу́кувати. Словник української мови в 11 томах