утор

Значення в інших словниках

1. утор — УТО́Р (ВТОР), а, ч., спец. Паз на краю бочки, діжки, барила для вставлення дна. Виріже [бондар] утори.., зіб'є туго дно, – завтра в нього вдарить хмільно молоде вино (М. Рудь); // Крайня частина клепок бочки, діжки, барила, в якій прорізано такий паз. Словник української мови у 20 томах
2. утор — див. утори. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. утор — слаби́й (слабки́й) на уто́ри. Невитриманий, неврівноважений. Богині в гніві .. на утори слабі. З досади часом і брехнуть, І, як перекупки, горланять (І. Фразеологічний словник української мови
4. утор — ПАЗ (заглибина, гніздо в предметі, деталі), ФУ́ГА, ҐА́РА розм.; УТО́РИ (ВТО́РИ) мн. (у дерев'яній посудині). Якщо прядка скрипіла, бабуся підливала в пази олійки (М. Словник синонімів української мови
5. утор — УТО́Р див. уто́ри. Словник української мови в 11 томах