уявний

Значення в інших словниках

1. уявний — (який виникає в уяві) мислимий, гаданий, позірний, несправжній. Словник синонімів Полюги
2. уявний — Який не існує в дійсності, а створений уявою, в уяві: уявне задоволення. Імператор Іоанн був задоволений уявним боєм і велів видати всім гребцям і воїнам, які брали в ньому участь, нагороду (С. Літературне слововживання
3. уявний — Гаданий, уявлюваний, г. сповидний, р.позірний; Р. примарний; п! УДАВАНИЙ. Словник синонімів Караванського
4. уявний — [уйаyнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
5. уявний — УЯ́ВНИЙ, а, е. Який не існує в дійсності, а створений уявою, в уяві. Найвиразніше відчувається запах лозової кори. Хоча він, можливо, і не реальний, а уявний. Навряд чи пригонить вітер гіркуватий подих розімлілого верболозу аж з дніпровського берега (І. Словник української мови у 20 томах
6. уявний — -а, -е. Який не існує в дійсності, а створений уявою, в уяві; віртуальний. || у знач. ім. уявне, -ного, с. Те, що створене уявою, в уяві. Уявне число мат. — корінь парного степеня з від'ємного числа. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. уявний — ВИ́ГАДАНИЙ (який насправді не існує), ВИ́ДУМАНИЙ, ПРИДУ́МАНИЙ, НАДУ́МАНИЙ, НЕДІ́ЙСНИЙ, ЛЕГЕНДА́РНИЙ, МІФІ́ЧНИЙ, АПОКРИФІ́ЧНИЙ книжн. (який існує тільки в легендах, міфах). Словник синонімів української мови
8. уявний — Уя́вни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. уявний — УЯ́ВНИЙ, а, е. Який не існує в дійсності, а створений уявою, в уяві. Найвиразніше відчувається запах лозової кори. Хоча він, можливо, і не реальний, а уявний. Навряд чи пригонить вітер гіркуватий подих розімлілого верболозу аж з дніпровського берега (Вол. Словник української мови в 11 томах