1. Орфографічний словник української мови

фламін

фламі́н

іменник чоловічого роду, істота

почесна посада жерця

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фламін — ФЛАМІ́Н, а, ч. У Стародавньому Римі – почесна посада жерця якого-небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що займав цю посаду. Фламіни тут у вовняних шапках, там Марсові видно Скинуті з неба щити; там чисті жінки в колісницях Святощі містом провозять (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах
  2. фламін — I -а, ч. У Стародавньому Римі – почесна посада жерця якого-небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що обіймав цю посаду. II -у, ч. Лікарський препарат, що його застосовують як жовчогінний засіб при гепатохолециститах та холециститах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фламін — ФЛАМІ́Н, а, ч. У Стародавньому Римі — почесна посада жерця якого-небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що займав цю посаду. Фламіни тут у вовняних шапках, там Марсові видно Скинуті з неба щити; там чисті жінки в колісницях Святощі містом провозять (Зеров, Вибр., 1966, 256). Словник української мови в 11 томах