1. Великий тлумачний словник сучасної мови

фламін

фламі́н

I -а, ч.

У Стародавньому Римі – почесна посада жерця якого-небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що обіймав цю посаду.

II -у, ч.

Лікарський препарат, що його застосовують як жовчогінний засіб при гепатохолециститах та холециститах.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фламін — фламі́н іменник чоловічого роду, істота почесна посада жерця іст. Орфографічний словник української мови
  2. фламін — ФЛАМІ́Н, а, ч. У Стародавньому Римі – почесна посада жерця якого-небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що займав цю посаду. Фламіни тут у вовняних шапках, там Марсові видно Скинуті з неба щити; там чисті жінки в колісницях Святощі містом провозять (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах
  3. фламін — ФЛАМІ́Н, а, ч. У Стародавньому Римі — почесна посада жерця якого-небудь божества, на яку обирали довічно; жрець, що займав цю посаду. Фламіни тут у вовняних шапках, там Марсові видно Скинуті з неба щити; там чисті жінки в колісницях Святощі містом провозять (Зеров, Вибр., 1966, 256). Словник української мови в 11 томах