1. Орфографічний словник української мови

фукс

фукс

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фукс — ФУКС, а, ч. Випадково влучний удар у більярдній грі. Майстерний фукс; // заст., розм. Випадковість, несподіванка. Словник української мови у 20 томах
  2. фукс — -а, ч. Випадково влучний удар у більярдній грі. || заст., розм. Випадковість, несподіванка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фукс — ФУКС, а, ч. Випадково влучний удар у більярдній грі; // заст., розм. Випадковість, несподіванка. Фу́ксом пройти́ (проско́чити і т. ін.) — потрапити випадково, без належних підстав. — На вінику, як та відьма на помелі, хоче [Перегуда] в комунізм фуксом проскочити… (Кучер, Прощай.., 1957, 150). Словник української мови в 11 томах