фус

фус

іменник чоловічого роду

осад

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фус — Осад, поденки, оденки, гуща. Словник синонімів Караванського
  2. фус — див. гуща, подонки, седимент, преципітат Словник чужослів Павло Штепа
  3. фус — ФУС, у, ч., діал. Осад. – Тут же не олія, а один фус на дні лишився (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. фус — фус (перев. мн. фу́си) 1. осад (м, ср, ст) 2. кавова гуща; листки завареного чаю (м, ср, ст) ◊ фу́си в голові вул. розум (ст)|| = розум Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. фус — -у, ч., діал. Осад. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фус — О́САД (дрібні частки, що осідають або виділяються з рідини, газоподібного середовища на дні чогось), ОСА́ДОК, ВІДСТІ́Й, ОДЕ́НКИ мн., розм., ПРЕЦИПІТА́Т хім., ФУС спец. Вода зовсім збігла крізь сітку, залишивши на формі загуслий осад (З. Словник синонімів української мови
  7. фус — ФУС, у, ч., діал. Осад. — Тут же не олія, а один фус на дні лишився (Стельмах, Хліб.., 1959. 389). Словник української мови в 11 томах