1. Орфографічний словник української мови

хащ

хащ

іменник чоловічого роду

збірн., діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хащ — див. гущавина; хмиз Словник синонімів Вусика
  2. хащ — ХАЩ, у, збірн., діал. Хмиз. Закопає було добро в ямі та хащем прикидає та і втіка в ліс (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  3. хащ — -у, ч. 1》 збірн., діал. Хмиз. 2》 зах. Чагарник, зарості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хащ — ХМИЗ збірн. (невеликі тонкі гілки, відділені від дерева, куща; сухі гілки, сучки дерев, що попадали на землю), ХМИ́ЗЗЯ рідше, ХВО́РО́СТ, ХВОРОСТИ́ННЯ діал., ХВОРОСТНЯ́К, ПАЛІ́ЧЧЯ, ЛОМ, ЛОМА́ЧЧЯ, ТРУ́СОК, ТРУСК діал., ХМИЗНЯ́К рідше, ЛА́МАНЬ розм. Словник синонімів української мови
  5. хащ — Хащ, ха́щу, -щеві (хмиз) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хащ — ХАЩ, у, збірн., діал. Хмиз. Закопає було добро в ямі та хащем прикидає та і втіка в ліс (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  7. хащ — Хащ, -щу м. 1) = хмиз. Закопав було добро в ямі та хащем прикидає та і втіка в ліс (од татар). КС. 1884. VIII. 720. 2) Заросль, кустарникъ, то-же, что и хабник, хамник. Вх. Зн. 76. То же знач. ми. хащі. Вас. 206. Словник української мови Грінченка