1. Словник української мови в 11 томах

хащ

ХАЩ, у, збірн., діал. Хмиз.

Закопає було добро в ямі та хащем прикидає та і втіка в ліс (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хащ — хащ іменник чоловічого роду збірн., діал. Орфографічний словник української мови
  2. хащ — див. гущавина; хмиз Словник синонімів Вусика
  3. хащ — ХАЩ, у, збірн., діал. Хмиз. Закопає було добро в ямі та хащем прикидає та і втіка в ліс (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. хащ — -у, ч. 1》 збірн., діал. Хмиз. 2》 зах. Чагарник, зарості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хащ — ХМИЗ збірн. (невеликі тонкі гілки, відділені від дерева, куща; сухі гілки, сучки дерев, що попадали на землю), ХМИ́ЗЗЯ рідше, ХВО́РО́СТ, ХВОРОСТИ́ННЯ діал., ХВОРОСТНЯ́К, ПАЛІ́ЧЧЯ, ЛОМ, ЛОМА́ЧЧЯ, ТРУ́СОК, ТРУСК діал., ХМИЗНЯ́К рідше, ЛА́МАНЬ розм. Словник синонімів української мови
  6. хащ — Хащ, ха́щу, -щеві (хмиз) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хащ — Хащ, -щу м. 1) = хмиз. Закопав було добро в ямі та хащем прикидає та і втіка в ліс (од татар). КС. 1884. VIII. 720. 2) Заросль, кустарникъ, то-же, что и хабник, хамник. Вх. Зн. 76. То же знач. ми. хащі. Вас. 206. Словник української мови Грінченка