1. Орфографічний словник української мови

хмарити

хма́рити 1

дієслово недоконаного виду

про погоду

безос.

хма́рити 2

дієслово недоконаного виду

робити кого-, що-небудь похмурим, невеселим

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хмарити — ХМА́РИТИ, рю, риш, недок. 1. тільки 3 ос., безос. Ставати хмарним, укриватися хмарами. Усі очі козацькії вже у той бік вдивлялися. Словник української мови у 20 томах
  2. хмарити — -рю, -риш, недок. 1》 тільки 3 ос., неперех., безос. Ставати хмарним, укриватися хмарами. 2》 перех., перен., розм. Робити кого-, що-небудь похмурим, невеселим. || Надавати своєму обличчю, чолу похмурого, невеселого, стурбованого чи гнівного виразу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хмарити — ХМА́РИТИ, рю, риш, недок. 1. тільки 3 ос., неперех., безос. Ставати хмарним, укриватися хмарами. Усі очі козацькії вже у той бік вдивлялися. Словник української мови в 11 томах
  4. хмарити — Хмарити, -рить, хмаритися, -риться гл. безл. Покрываться тучами. Ой хмариться, туманиться став дощ накрапати. н. п. Небо хмариться. Єв. Мт. XVI. 3. Куриться, хмариться, — дощ буде. Грин. ІІІ. 384. Шуткують, а у мене в душі хмариться. Ком. Пр. № 435. Словник української мови Грінченка