1. Орфографічний словник української мови

хоровитий

хорови́тий

прикметник

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хоровитий — ХОРОВИ́ТИЙ, а, е, діал. Хворобливий. Зроду утлий і хоровитий, він дуже був вразливий на всякий, хоть і чужий, біль, на всяку кривду та неправду (І. Франко); Була то суха, з хриплим голосом полька з Лодзі – Зося. Словник української мови у 20 томах
  2. хоровитий — хорови́тий хворобливий, кволий, немічний (ср, ст): Коли Ляля скінчила, блідий, хоровитий Петрусь, що цілий час довбав собі в носі, несміливо й тихо питає... (Чернява) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. хоровитий — -а, -е, діал. Хворобливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хоровитий — ХВОРОБЛИ́ВИЙ (який легко піддається хворобам, часто хворіє), ХВОРОВИ́ТИЙ, БО́ЛІСНИЙ, СЛАБОВИ́ТИЙ розм., ХОРОБЛИ́ВИЙ розм., ХОРОВИ́ТИЙ діал., ХОРУВА́ТИЙ діал., БЕЗЗДОРО́ВНИЙ (БЕЗЗДОРІ́ВНИЙ) діал. Словник синонімів української мови
  5. хоровитий — Хорови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хоровитий — ХОРОВИ́ТИЙ, а, е, діал. Хворобливий. Зроду утлий і хоровитий, він дуже був вразливий на всякий, хоть і чужий, біль, на всяку кривду та неправду (Фр., V, 1951, 302); Була то суха, з хриплим голосом полька з Лодзі — Зося. Словник української мови в 11 томах
  7. хоровитий — Хоровитий, -а, -е = хоробливий. Желех. Словник української мови Грінченка