центровик
центрови́к
іменник чоловічого роду, істота
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- центровик — ЦЕНТРОВИ́К, а, ч., розм. Представник центру, фахівець з центру (у 5, 6 знач.). “Треба б було поквапитися обслужити такого, – міркував розгублений офіціант. – Напевне, центровик!..” (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
- центровик — -а, ч., розм. Представник центру, фахівець із центру (у 5, 6 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- центровик — ЦЕНТРОВИ́К, а, ч., розм. Представник центру, фахівець з центру (у 5, 6 знач.). «Треба б було поквапитися обслужити такого,— міркував розгублений офіціант. —Напевне, центровик!..» (Ле, Міжгір’я, 1953, 17). Словник української мови в 11 томах