центровик
ЦЕНТРОВИ́К, а, ч., розм. Представник центру, фахівець з центру (у 5, 6 знач.).
«Треба б було поквапитися обслужити такого,— міркував розгублений офіціант. —Напевне, центровик!..» (Ле, Міжгір’я, 1953, 17).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- центровик — центрови́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- центровик — ЦЕНТРОВИ́К, а, ч., розм. Представник центру, фахівець з центру (у 5, 6 знач.). “Треба б було поквапитися обслужити такого, – міркував розгублений офіціант. – Напевне, центровик!..” (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
- центровик — -а, ч., розм. Представник центру, фахівець із центру (у 5, 6 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови