1. Орфографічний словник української мови

цокання

цо́кання 1

іменник середнього роду

клацання

цо́кання 2

іменник середнього роду

вимова

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цокання — ЦО́КАННЯ¹, я, с. Дія за знач. цо́кати¹, цо́катися і звуки, утворювані цією дією. Рухається маса кінноти. Ось уже чути брязкіт вуздечок, цокання шабель (О. Гончар); Чути скрики, срібні сміхи, цокання чарок (І. Франко); Дід люльку ссав. Словник української мови у 20 томах
  2. цокання — I -я, с. Дія за знач. цокати I, цокатися і звуки, утворювані цією дією. II -я, с., лінгв. Особливість вимови, яка полягає в нерозрізненні звуків "ц" і "ч" або змішуванні їх в одному (звичайно в звуку "ц"), характерна для ряду російських говірок (перев. північних). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. цокання — ЦО́КАННЯ¹, я, с. Дія за знач. цо́кати¹, цо́катися і звуки, утворювані цією дією. Рухається маса кінноти. Ось уже чути брязкіт вуздечок, цокання шабель (Гон-чар, II, 1959, 430); Чути скрики, срібні сміхи, цокання чарок (Фр. Словник української мови в 11 томах