чабанка

чаба́нка

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чабанка — розм. 1. Пастушка, яка пасе овець; дружина вівчаря. Лузаючи насіння, вона спокійно гомоніла з чабанками, що жили при таборі (О.Гончар). 2. Собака вівчарка. Стережуть їх [отари] чабани з собаками.. Одна така чабанка вільно загризає вовка (З.Тулуб). Літературне слововживання
  2. чабанка — ЧАБА́НКА, и, ж. 1. Жін. до чаба́н. Є ж он в радгоспі “Приморський” така бригада, з самих тільки жінок-чабанок. Старша чабанка їхня навіть у Москву на Виставку їздила, а я що ж, не змогла б? (О. Гончар). 2. розм. Те саме, що чабани́ха. Словник української мови у 20 томах
  3. чабанка — -и, ж. 1》 Жін. до чабан. 2》 розм. Дружина чабана. 3》 розм. Те саме, що вівчарка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чабанка — ВІВЧА́РКА (назва породи собак, яких використовують переважно для охорони отари овець, складів і т.ін.), ЧАБА́НКА розм. Стережуть їх (отари) чабани з собаками, білими вівчарками.. Одна така чабанка вільно загризає вовка (З. Тулуб). Словник синонімів української мови
  5. чабанка — ЧАБА́НКА, и, ж. 1. Жін. до чаба́н. Є ж он в радгоспі «Приморський» така бригада, з самих тільки жінок-чабанок. Старша чабанка їхня навіть у Москву на Виставку їздила, а я що ж, не змогла б? (Гончар, Тронка, 1963, 167). 2. розм. Дружина чабана. Словник української мови в 11 томах
  6. чабанка — Чабанка, -ки ж. = чабаниха. Желех. Словник української мови Грінченка