чавучити

чаву́чити

дієслово недоконаного виду

чавити

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чавучити — див. давити; нищити; підкорювати Словник синонімів Вусика
  2. чавучити — ЧАВУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що, розм. Те саме, що ча́ви́ти. Він [фашист] не квапився забирати нахабного чобота з в'юнкої голландської травиці, толочив, м'яв, чавучив і душив її (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  3. чавучити — -чу, -чиш, недок., перех., розм. Те саме, що чавити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чавучити — ДАВИ́ТИ на кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИ на кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ (НАТИ́СКУВАТИ), НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ кого, що, ПРИДУ́ШУВАТИ кого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ (ПРИГНІТА́ТИ рідше) кого... Словник синонімів української мови
  5. чавучити — ЧАВУ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Те саме, що чави́ти. Він [фашист] не квапився забирати нахабного чобота з в’юнкої голландської травиці, толочив, м’яв, чавучив і душив її (Загреб., Європа 45, 1959, 322). Словник української мови в 11 томах
  6. чавучити — Чавучити, -чу, -чиш гл. = чавити. Чавучив дорогою. Черном. Словник української мови Грінченка