1. Орфографічний словник української мови

чубарик

чуба́рик

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чубарик — ЧУБА́РИК, а, ч. Зменш. до чуба́р. Він не від того, щоб Опанас не тільки збив пиху, а й витряс душу цьому гордовитому чубарику (Я. Гримайло). Словник української мови у 20 томах
  2. чубарик — чуба́рик (перев. мн. чуба́рики) 1. особа із Радянського Союзу за перших совітів (перев. військовий)(ст): – Памйонтка, люди, памйонтка: капітан – як злото, і пані – як маліна! – лепетів фотограф, махаючи ще вогкими картками. – Що би не було, а зд'єнцє єст!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. чубарик — -а, ч. Зменш. до чубар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чубарик — ЧУБА́РИК, а, ч. Зменш. до чуба́р. Він не від того, щоб Опанас не тільки збив пиху, а й витряс душу цьому гордовитому чубарику (Грим., Незакінч, роман, 1962,149). Словник української мови в 11 томах