чубарик

чуба́рик (перев. мн. чуба́рики) 1. особа із Радянського Союзу за перших совітів (перев. військовий)(ст): – Памйонтка, люди, памйонтка: капітан – як злото, і пані – як маліна! – лепетів фотограф, махаючи ще вогкими картками. – Що би не було, а зд'єнцє єст! А я вже тут не одне простояв: і панську Польську, і чубариків, і ще дещо тут перестою... Дякую панству, дякую... Дай, Боже, щастя! (Лисяк); Навіть не сказав “сервус”, ніби то не він. А потім, біда знає звідки, з'явилися два чубарики – і просто до Ма́рка. Щось сказали, а може, нічого – і Марко вистрілив. Один чубарик перевернувся, а Дзиґа крикнув: “Дуба” (Нижанківський)

2. росіянин (ст)|| = кацап