1. Орфографічний словник української мови

чудар

чуда́р

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудар — див. дивак; жартівник Словник синонімів Вусика
  2. чудар — ЧУДА́Р, я́, діал. Те саме, що дива́к. Найбільше .. не любив цей таємничий чудар і відлюдок усяких наукових та сільськогосподарських спеціалістів, а зокрема – журналістів (Ю. Смолич); – От чудар!... Словник української мови у 20 томах
  3. чудар — -я, ч., розм. Те саме, що дивак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чудар — ДИВА́К (той, хто викликає здивування своєю поведінкою, вчинками), ЧУДА́К, ОРИГІНА́Л розм., ЧУДА́Р розм., ЧУДИ́ЛО розм., ЧУДІ́Й розм., ЧУДОДІ́Й розм., ХИМЕ́РНИК розм., ХИМЕ́РА розм., ПРОЯ́ВА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ЕКСЦЕ́НТРИК заст. Словник синонімів української мови
  5. чудар — ЧУДА́Р, я́, ч., розм. Те саме, що дива́к. Найбільше.. не любив цей таємничий чудар і відлюдок усяких наукових та сільськогосподарських спеціалістів, а зокрема — журналістів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 161); — От чудар!... Словник української мови в 11 томах
  6. чудар — Чудар, -ра м. Чудакъ, странный человѣкъ. Вх. Лем. 483. см. чудак. Словник української мови Грінченка