1. Словник синонімів української мови

чудар

ДИВА́К (той, хто викликає здивування своєю поведінкою, вчинками), ЧУДА́К, ОРИГІНА́Л розм., ЧУДА́Р розм., ЧУДИ́ЛО розм., ЧУДІ́Й розм., ЧУДОДІ́Й розм., ХИМЕ́РНИК розм., ХИМЕ́РА розм., ПРОЯ́ВА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ЕКСЦЕ́НТРИК заст.; КУМЕ́ДНИК (той, хто викликає сміх). Треба заспокоювати цього дивака. Тямущий інженер, а боїться кожної дурниці, з кожної мухи ладен зробити отакенного слона (Ю. Шовкопляс); Іван Чорногорець був химерний чоловік. По селу про нього ходило багато всяких переказів і легенд. Із цих оповідань фізіономія його вимальовувалась, як фізіономія сільського чудака в гіршому разі і оригінала — в кращому (І. Сенченко); — От чудар! Якісь там недоумкуваті дівчата сказали дурницю, а ти ось і на рідну матір, і на всіх лютуєш (Є. Кротевич); Мій товариш таки чудило був: усе щось зморозить (Г. Хоткевич); — Цей будинок колись будував для себе один чудій-адмірал (Ю. Яновський); (Вареник:) Дементій Васильович вже навчилися пихи такої: ніби з тобою говорять, а дивляться он куди. Чудодій! (М. Кропивницький); Надрукована книжка про химерника із Яблунівки так і не потрапила на прилавки магазинів (Є. Гуцало); — Не раз я насипав йому шапку талярами, так ідучи й витрусить на порозі.. Такий химера! (П. Куліш); — Що це воно за проява: пані яка, "бариня", чи з простих? (А. Кримський); — Сам собі їсти варить, сорочки пере... бурлакує старий причуда (С. Васильченко); У цього калмикуватого кумедника, мабуть, таки не всі дома (М. Рудь).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудар — див. дивак; жартівник Словник синонімів Вусика
  2. чудар — ЧУДА́Р, я́, діал. Те саме, що дива́к. Найбільше .. не любив цей таємничий чудар і відлюдок усяких наукових та сільськогосподарських спеціалістів, а зокрема – журналістів (Ю. Смолич); – От чудар!... Словник української мови у 20 томах
  3. чудар — чуда́р іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  4. чудар — -я, ч., розм. Те саме, що дивак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чудар — ЧУДА́Р, я́, ч., розм. Те саме, що дива́к. Найбільше.. не любив цей таємничий чудар і відлюдок усяких наукових та сільськогосподарських спеціалістів, а зокрема — журналістів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 161); — От чудар!... Словник української мови в 11 томах
  6. чудар — Чудар, -ра м. Чудакъ, странный человѣкъ. Вх. Лем. 483. см. чудак. Словник української мови Грінченка