1. Орфографічний словник української мови

чучелко

чу́челко 1

іменник середнього роду

Набита тирсою, соломою шкура тварини, птаха)

чу́челко 2

іменник середнього роду, істота

про людину)

зневажл.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чучелко — ЧУ́ЧЕЛКО, а, с. Зменш.-пестл. до чу́чело. Пора б уже її настояще [по-справжньому] знять, а то вона якимсь чучелком на всіх тих домашніх фотографіях вийшла (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  2. чучелко — -а, с. Зменш.-пестл. до чучело. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чучелко — ЧУ́ЧЕЛКО, а, с. Зменш.-пестл. до чу́чело. Пора б уже її настояще [по-справжньому] знять, а то вона якимсь чучелком на всіх тих домашніх фотографіях вийшла (Л. Укр., V, 1956, 300). Словник української мови в 11 томах