1. Словник української мови в 11 томах

чучелко

ЧУ́ЧЕЛКО, а, с. Зменш.-пестл. до чу́чело.

Пора б уже її настояще [по-справжньому] знять, а то вона якимсь чучелком на всіх тих домашніх фотографіях вийшла (Л. Укр., V, 1956, 300).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чучелко — ЧУ́ЧЕЛКО, а, с. Зменш.-пестл. до чу́чело. Пора б уже її настояще [по-справжньому] знять, а то вона якимсь чучелком на всіх тих домашніх фотографіях вийшла (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  2. чучелко — чу́челко 1 іменник середнього роду Набита тирсою, соломою шкура тварини, птаха) чу́челко 2 іменник середнього роду, істота про людину) зневажл. Орфографічний словник української мови
  3. чучелко — -а, с. Зменш.-пестл. до чучело. Великий тлумачний словник сучасної мови