шкилювати

шкилюва́ти

дієслово недоконаного виду

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкилювати — див. ганьбити; лаяти; насміхатися Словник синонімів Вусика
  2. шкилювати — ШКИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., кого, з кого, діал. Дражнити кого-небудь, насміхатися з когось. Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (М. Коцюбинський); В очах сина, як завше.., смішинки. – Шкилюєш із батька? – насупився старий (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  3. шкилювати — -юю, -юєш, недок., перех., кого, з кого, діал. Дражнити кого-небудь, насміхатися з когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шкилювати — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. шкилювати — ШКИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех., кого, з кого, діал. Дражнити кого-небудь, насміхатися з когось. Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (Коцюб., І, 1955, 202); В очах сина, як завше.., смішинки. Словник української мови в 11 томах
  6. шкилювати — Шкилювати, -люю, -єш гл. Насмѣхаться. Парубки глузовники: усе було з старого шкилюють. Харьк. г. Словник української мови Грінченка