шклянка
шкля́нка
іменник жіночого роду
посудина
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шклянка — ШКЛЯ́НКА, и, ж., розм. Те саме, що скля́нка¹ 1. Чарки й пляшки, шклянки перетовкла [пані] від сміху, Розхлюпала на скатерть сирівець... (П. Гулак-Артемовський); Прозора шклянка кришталева. Вино, червоне і хмільне... (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
- шклянка — шкля́нка склянка (м, ср, ст): Прибулий з усміхом вибачається, опісля одним махом перехиляє налиту шклянку горілки (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шклянка — -и, ж., діал. Те саме, що склянка I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шклянка — СКЛЯ́НКА (ШКЛЯ́НКА розм.), СТАКА́Н рідше. Словник синонімів української мови
- шклянка — ШКЛЯ́НКА, и, ж., розм. Те саме, що скля́нка¹ 1. Чарки й пляшки, шклянки перетовкла [пані] від сміху, Розхлюпала на скатерть сирівець… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 148); Прозора шклянка кришталева. Вино, червоне і хмільне… (Рильський, І, 1960, 156). Словник української мови в 11 томах
- шклянка — Шклянка, -ки ж. = склянка. Не шклянка, не розіб'юся. Ном. № 3914. Треба налити шклянку води і поставити її на вікні. Грин. II. 316. Випив шклянку вина. Чуб. II. 185. Словник української мови Грінченка