1. Орфографічний словник української мови

іменинниця

імени́нниця

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іменинниця — -і, ж. Жін. до іменинник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. іменинниця — ІМЕНИ́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до імени́нник. [Горпина:] В мене швидко будуть гості, бо я в четвер іменинниця (Н.-Лев., II, 1956, 495); І стіл довгий під червоною скатертю. І людей за ним ціла купа… Ну-ну, де ж то вона, іменинниця наша, там? (Ряб., Жайворонки, 1957, 49). Словник української мови в 11 томах