1. Орфографічний словник української мови

інклюзив

інклюзи́в

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інклюзив — (лат. includo — замикати), включення — стилістичний прийом, при якому мовець виступає і від імені того, до кого говорить (включає його в поняття “ми”). Словник стилістичних термінів
  2. інклюзив — ІНКЛЮЗИ́В, а, ч., лінгв. Займенникові або дієслівні форми, які вказують на те, що адресат мовлення входить до числа учасників дії; протилежне ексклюзив (у 3 знач.). Інклюзив утворює субкатегорійне значення у складі категорії особи (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах