ґедзь

ґедзь

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґедзь — Сліпак, дзиз, дрік, р. овід; ґедзик. Словник синонімів Караванського
  2. ґедзь — [ґедз'] -дз'а, ор. -дзеим, м. (на) -дз'у/-дзеив'і, мн. -дз'і, -дз'іў Орфоепічний словник української мови
  3. ґедзь — ҐЕДЗЬ, я, ҐЕДЗ, а, ч. Велика двокрила комаха, що живиться кров'ю тварин і соком рослин; овід. Задерихвіст .. пішов такого тропака, наче й справді його ґедзі кусали і в спину, і в п'яти, і в підошви (І. Нечуй-Левицький); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. ґедзь — -я, ґедз, -а, ч. Велика муха, що живиться кров'ю тварин і соком рослин. Ґедзь укусив кого — про людину, яка нервує, у якої поганий настрій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ґедзь — ки́дати / ки́нути ґе́дзя (ґе́дза). 1. кому і без додатка. Говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне. — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний). вки́нути ґе́дзика. Фразеологічний словник української мови
  6. ґедзь — Ґедзь, ґе́дзя, -дзеві і ґедз, ґе́дза, -дзові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)