1. Фразеологічний словник української мови

бабин

ба́бине лі́то. 1. Теплі, сонячні дні восени. Бабине літо до Петра тілько (тільки) (Укр.. присл..); День був ясний, сонячний та теплий. Починалось бабине літо (Іван Ле). 2. Павутиння, що літає в повітрі в теплі осінні дні. “Бабине літо” висіло по віттях, як прядиво (Леся Українка); В’яже (вдова Марта) свої думки, мов осіннє сонце бабине літо по стерні (Д. Косарик); Прозорі мережива бабиного літа летіли на табір (Д. Бедзик). ба́бині літа́. Задумалась верба, мов по вінці дівчина, І літа бабині летять кудись, летять… (В. Поліщук).

ба́бин смик. Парубок, який одружується зі старою багатою жінкою. Один бабин смик, який заради маєтку одружився на старшій і слабій жінці, чекаючи її смерті, розставляв сіті на дівчат (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бабин — -а, -е. Належний бабі (див. баба I у 1-3 знач.). Бабине літо — а) погідні, теплі дні на початку осені; б) павутиння, що літає в цей період. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бабин — БА́БИН, а, е. Належний бабі (див. ба́ба¹ 1, 2, 3). Хлопець аж спотикається за саньми у ковзьких бабиних шкарбанах (О. Гончар); – Ой, не гудьте мене, що я на ці збори прителіпалась, – мовляв, хай бабине слово почують (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  3. Бабин — Ба́бин іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  4. бабин — Ба́бин, -на, -не; -бині, них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. бабин — БА́БИН, а, е. Належний бабі ( див. ба́ба¹ у 1-3 знач.). Хлопець аж спотикається за саньми у ковзьких бабиних шкарбанах (Гончар, II, 1959, 151); — Ой, не гудьте мене, що я на ці збори прителіпалась, — мовляв, хай бабине слово почують (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  6. бабин — Бабин, -на, -не Принадлежащій бабі, бабинъ. Танцювали миші по бабиній хаті. Чуб. V. 515. 2) бабине літо. Бабье лѣто. Теплые дни осенью, когда летаетъ паутина, которую тоже называютъ бабине літо. 3) бабин пес. зоол. Phalaena caja, медвѣдица. Вх. Лем. 425. Словник української мови Грінченка