1. Фразеологічний словник української мови

баба

ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́бка (бабу́ся) (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). (Василь (до Горпини):) Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії (Деркачеві), що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).

згада́ла ба́ба ді́вера. Уживається для підкреслення того, коли згадуєься щось давно минуле, чого вже ні змінити, ні виправити не можна. З темряви строго обізвався Євмен Дибенко: — Війна — війною, а два стоги переліжного сіна ні за що ні про що згноїли. Безбородько нахмурився: — Таки згадала баба дівера, через вас, діду, про ці два стоги увесь світ і союзники знають (М. Стельмах).

носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) ду́рень із сту́пою з ким—чим. Приділяти надмірну увагу тому, хто не вартий, що не варте її. Безпальчиха аж розсердилась: носиться (Наталя) з своїм отцем Симоном як дурень із ступою (А. Головко); — Що ви з своїм Михайлом Васильовичем розносилися як дурень із ступою! — кричав він (Д. Ткач); НОСи́тися як ба́ба зі сту́пою. — Ото не носися зі своєю славою, як баба зі ступою, а бережи (Є. Гуцало).

як (коли́) ба́ба була́ ді́вкою, перев. зі сл. тоді́. Дуже давно. Тоді то було, як баба була дівкою (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) сім баб пошепта́ло. Набагато кращий. — Під час маневрів ставав (полковник) такий добрий, немов сім баб .. пошептало (Переклад С. Масляка).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) (та) ба́ба Пала́жка (і ба́ба Пара́ска). Язикатий, чванливий, пихатий. Був час, коли Гітлер не мовчав перед німцями “мов скеля”, він був охочий до самохвальби, як та баба Палажка (П. Козланюк).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баба — (про жінку похилого віку) стара, розм. бабка, пестл. бабуня, бабуся, бабусечка, бабусенька// стара жінка. Словник синонімів Полюги
  2. баба — ба́ба 1 іменник жіночого роду, істота мати батька або матері; стара віком жінка; взагалі жінка — розм.; про слабкого, боязкого, нерішучого чоловіка або хлопця — зневажл. Орфографічний словник української мови
  3. баба — (мати батьків) бабуся, бабуня, бабця, бабка, бабунця, бабусенька, бабусечка, зн. бабера, бабега, бабище, бабисько; ЗН. жінка, (із сл. моя) дружина; П. ворожка, шептуха, баба-сповитуха; (кам'яна) бовван; ТЕХ. довбня. Словник синонімів Караванського
  4. баба — 1. (заліз.) довбня, див. трамбівка 2. це стара жінка Словник чужослів Павло Штепа
  5. баба — I -и, ж. 1》 Мати батька або матері. 2》 Стара віком жінка. 3》 розм. Взагалі жінка. 4》 перен., зневажл. Про слабкого, боязкого, нерішучого чоловіка або хлопця. 5》 у сполуч. з присв. займ., розм. Те саме, що дружина 1). 6》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. баба — БА́БА¹, и, ж. 1. Мати батька або матері. Пустила баба внука, то він і побіг, тільки дверми стукнув (А. Свидницький); І в темні зарості бузкові Од баби вимкнувшись тихцем, Малий трьохліток чорнобровий За хитрим диба горобцем (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  7. баба — ба́ба: ◊ лі́та́ти за баба́ми → літати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. баба — Баба без діда, як борщ без хліба. Про старе подружжя, яке довгими роками так ізживеться, що одне без одного не годно й бути. Сам борщ без хліба не смакує. Баба Господа молила, а горілочку любила. Хоч баба побожна, але любить запиватися. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. баба — И, ж. 1. знев. Жінка. Лишився з бабою, яка трахається з його сином (Ю. Покальчук). Але одна умова: щоби бабів не водив ніяких (Б. Жолдак). 2. Жінкоподібний, слабкодухий чоловік. Куди йому ще за тьолку вступитись: він сам баба — засцить!... Словник сучасного українського сленгу
  10. баба — (-и) ж.; крим., мол.; ірон. або зневажл. Дівчина або жінка. ПСУМС, 4; ЯБМ, 1, 46. Словник жарґонної лексики української мови
  11. баба — I баба-знахарка, баба-повитуха, баба-пупорізка, баба-сповитуха, баба-яга, бабега, бабисько і бабисько, бабиця, бабище, бабка, бабойка, бабонька, бабочка, бабуленька, бабулина, бабулиня, бабуля, бабуманця, бабуненька, бабунечка, бабусина, бабусонечко... Словник синонімів Вусика
  12. баба — баба́ у тюркських народів додаток до імені при звертанні до старшого за віком. Словник іншомовних слів Мельничука
  13. баба — I. БА́БА (стара жінка), СТАРА́ розм., БА́БКА розм. Був собі дід та баба (з казки). Стара лупнула очима, бистро подивилась на Оксану (Г. Квітка-Основ'яненко). БОЯГУ́З (боязка людина), СТРАХОПОЛО́Х підсил. розм., СТРАХОПУ́Д підсил. розм., БА́БА зневажл. Словник синонімів української мови
  14. баба — Ба́ба, -би, ба́бі, ба́бо! баби́, бабі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. баба — БАБА¹, и, ж. 1. Мати батька або матері. Пустила баба внука, то він і побіг, тільки дверми стукнув (Свидн., Люборацькі, 1955, 212); І в темні зарості бузкові Од баби вимкнувшись тихцем, Малий трьохліток чорнобровий За хитрим диба горобцем (Вітч. Словник української мови в 11 томах
  16. баба — (тюрк. — статуя) 1. Кам'яний ідол з антропоморфними рисами. Ймовірно виник в епохи енеоліту і бронзи. Розташовані в південних степах України і Росії Б. у своїй більшості відносилися до апотропеїв, також символізували давність роду, велич вождя. Архітектура і монументальне мистецтво
  17. баба — Баба, -би ж. 1) Женщина, баба (нѣсколько пренебрежительно). Де баб сім, там торг зовсім. Ном. № 9805. В баби язик — як лопатень. Ном. № 9082. Господи, благослови стару бабу на постоли, а молоду на кожанці. Ном. № 8663. 2) Старуха. Сто баб — сто немочей. Словник української мови Грінченка