баба

Баба, -би

ж.

1) Женщина, баба (нѣсколько пренебрежительно). Де баб сім, там торг зовсім. Ном. № 9805. В баби язик — як лопатень. Ном. № 9082. Господи, благослови стару бабу на постоли, а молоду на кожанці. Ном. № 8663.

2) Старуха. Сто баб — сто немочей. посл. Возрадуються дітки маленькі і баби старенькі. Чуб. ІІІ. 410. Як був собі дід та баба, та була у їх курочка. Рудч. Ск. І. 19. Нехай він знає, як лаяти старих бабів. Алв. 87. Общепринятая формы сельской вѣжливости требуютъ каждую старуху называть бабою, но это обязательно только для лицъ, которыя лѣтами гораздо моложе старухи, къ которой обращаются. Чуб. VII. 355.

3) Бабка, бабушка, мать отца или матери.

4) Повивальная бабка, акушерка; чаще съ эпитетомъ: баба-сповитуха, баба-пупорізка.

5) Нищая. Баба в торбу візьме (пугаютъ дѣтей). Ном. № 9272.

6) Знахарка. Порадились між собою, казали (до хворої) бабу привести. Прийшла старенька бабуся, аж біла; роспиталась, подивилась, та й похитала головою: «Дитино моя нещаслива»! каже, — «твій вік уже недовгий». МВ. І. 7 7. Як Бог поможе, то й баба поможе. Ном. № 8415. Сто баб — сто лік. Ном. № 8420.

7) баба-яга. см. яга.

8) дика баба = літавиця. Літавиця називаєся також перелестниця або дика баба. Гн. II. 5.

9) кіці (куці, куца, ціці)-баба. Игра въ жмурки вообще, а въ частности тотъ изъ играющихъ, который, съ завязанными глазами, долженъ ловить другихъ. КС. 1887. VI. 481.

10) тісна баба, кісна баба. Преимущественно дѣтская игра, въ которой сидящіе на краяхъ скамьи начинаютъ тѣснить внутри сидящихъ къ срединѣ ея. т. ч. тѣ оказываются какъ бы въ тискахъ. КС. 1887. VI. 480.

11) бабу перевозити. Дѣтская игра: бросаютъ камешки или черепки такъ, чтобы они пошли по водѣ рикошетомъ; сколько камень или черепокъ сдѣлалъ скачковъ, столько бросавшій перевіз баб. КС. 1887. VI. 479.

12) Каменный истуканъ, находимый въ степи, большею частью на курганахъ. КС. 1890. VII. 68.

13) Истуканъ, слѣпленный изъ снѣгу. Качати бабу з снігу. Шейк.

14) Высокій конусообразный сугробъ, бугоръ снѣга. Вулиці забиті, заметені; по дворах, врівень з хатами, стоять страшенні снігові баби, — і тільки вітер куйовдить їх гострі голови. Мир. Пов. І. 212.

15) Колода, чурбанъ съ рукоятями для вбиванія свай или утрамбовки земли. Тягнуть оце залізну бабу, щоб убивать палі. ЗОЮР. І. 75.

16) Пучекъ сѣна, который кладется подъ столъ на сочельникъ. ЕЗ. V. 91.

17) Въ кроснах то-же, что сука въ варстаті. см. навій. МУЕ. ІІІ. 25.

18) Большой шарообразный комокъ горшечной глины, образованный для перевозки глины съ мѣста добыванія въ мастерскую горшечника. Шух. I. 260.

19) Родъ кушанья, испеченнаго изъ кукурузнаго тѣста, солонины, масла, яицъ и пр. Шух. I. 144. Kolb. I. 52.

20) баба-шарпанина. Родъ постной баби (см. 19) изъ пшеничнаго тѣста, рыбы, коноплянаго масла и пр. Маркев. 151.

21) Родъ пасхи. МУЕ. I. 108. Хазяїновита хазяйка (напече)... пасок і всякої всячини: пани і панійки, папушники там, баби, пундики. Сим. 205.

22) Птица пеликанъ, Pelecanus crispus. Шейк. Съ измѣн. удар.: баба́. Одес. у.

23) = соя, Corvus glandarius.

24) = бабець. Вх. Пч. II. 19.

25) Родъ грибовъ: agaricus procerus. Морд.

26) Родъ большихъ грушъ. Шейк.

27) мн. баби́. Созвѣздіе Плеядъ. Шейк. Ум.

бабка (см.), бабонька, бабойка (галиц.), бабочка, бабуня, бабунечка, бабуся, бабусенька, ба бусечка, бабця. За исключеніемъ бабки и бабочки, всѣ остальныя употребляются преимущественно: въ знач. 3-мъ какъ ласкательныя имена, даваемыя внуками бубушкѣ, также когда говорятъ вообще старухѣ (знач.

2) съ симпатіей къ ней; въ 4 — 6 значеніяхъ употребляются главнымъ образомъ какъ слова обращенія. Добре вам, бабуню, було тут жити. МВ. (О. 1862. ІІІ. 36). Чи вже ж отсе, бабуню, Чаплі? — спитала Маруся у однієї старої баби. Левиц. Пов. 371. Одна буде та й за кумочку, друга буде за бабунечку. Грин. ІІІ. 487. Взяла зіллє, поклонилась: Спасибі, бабусю! Шевч. 16. Прибігла мати, чоловік і ще кілька бабусь. Стор. МПр. 59 Принесіть мені, бабусю, вишневу квіточку... принесіть, бабусенько! МВ. І. 78. Як поїхав королевич до бабусеньки: «Бабусенько, голубонько, одгадай сей сон!» Чуб. V. 767. Ой бабусю — бабусечко, що будеш робити? Як приїде дід із лісу — буде бабку бити. Чуб. V. 1131. бабка и бабочка употребляются по отношенію какъ къ молодымъ, такъ и старымъ женщинамъ; послѣднее — ласкательное. ув. бабега, бабисько, бабище.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баба — (про жінку похилого віку) стара, розм. бабка, пестл. бабуня, бабуся, бабусечка, бабусенька// стара жінка. Словник синонімів Полюги
  2. баба — ба́ба 1 іменник жіночого роду, істота мати батька або матері; стара віком жінка; взагалі жінка — розм.; про слабкого, боязкого, нерішучого чоловіка або хлопця — зневажл. Орфографічний словник української мови
  3. баба — (мати батьків) бабуся, бабуня, бабця, бабка, бабунця, бабусенька, бабусечка, зн. бабера, бабега, бабище, бабисько; ЗН. жінка, (із сл. моя) дружина; П. ворожка, шептуха, баба-сповитуха; (кам'яна) бовван; ТЕХ. довбня. Словник синонімів Караванського
  4. баба — 1. (заліз.) довбня, див. трамбівка 2. це стара жінка Словник чужослів Павло Штепа
  5. баба — I -и, ж. 1》 Мати батька або матері. 2》 Стара віком жінка. 3》 розм. Взагалі жінка. 4》 перен., зневажл. Про слабкого, боязкого, нерішучого чоловіка або хлопця. 5》 у сполуч. з присв. займ., розм. Те саме, що дружина 1). 6》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. баба — БА́БА¹, и, ж. 1. Мати батька або матері. Пустила баба внука, то він і побіг, тільки дверми стукнув (А. Свидницький); І в темні зарості бузкові Од баби вимкнувшись тихцем, Малий трьохліток чорнобровий За хитрим диба горобцем (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  7. баба — ба́ба: ◊ лі́та́ти за баба́ми → літати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. баба — Баба без діда, як борщ без хліба. Про старе подружжя, яке довгими роками так ізживеться, що одне без одного не годно й бути. Сам борщ без хліба не смакує. Баба Господа молила, а горілочку любила. Хоч баба побожна, але любить запиватися. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. баба — И, ж. 1. знев. Жінка. Лишився з бабою, яка трахається з його сином (Ю. Покальчук). Але одна умова: щоби бабів не водив ніяких (Б. Жолдак). 2. Жінкоподібний, слабкодухий чоловік. Куди йому ще за тьолку вступитись: він сам баба — засцить!... Словник сучасного українського сленгу
  10. баба — (-и) ж.; крим., мол.; ірон. або зневажл. Дівчина або жінка. ПСУМС, 4; ЯБМ, 1, 46. Словник жарґонної лексики української мови
  11. баба — I баба-знахарка, баба-повитуха, баба-пупорізка, баба-сповитуха, баба-яга, бабега, бабисько і бабисько, бабиця, бабище, бабка, бабойка, бабонька, бабочка, бабуленька, бабулина, бабулиня, бабуля, бабуманця, бабуненька, бабунечка, бабусина, бабусонечко... Словник синонімів Вусика
  12. баба — баба́ у тюркських народів додаток до імені при звертанні до старшого за віком. Словник іншомовних слів Мельничука
  13. баба — ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). Фразеологічний словник української мови
  14. баба — I. БА́БА (стара жінка), СТАРА́ розм., БА́БКА розм. Був собі дід та баба (з казки). Стара лупнула очима, бистро подивилась на Оксану (Г. Квітка-Основ'яненко). БОЯГУ́З (боязка людина), СТРАХОПОЛО́Х підсил. розм., СТРАХОПУ́Д підсил. розм., БА́БА зневажл. Словник синонімів української мови
  15. баба — Ба́ба, -би, ба́бі, ба́бо! баби́, бабі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. баба — БАБА¹, и, ж. 1. Мати батька або матері. Пустила баба внука, то він і побіг, тільки дверми стукнув (Свидн., Люборацькі, 1955, 212); І в темні зарості бузкові Од баби вимкнувшись тихцем, Малий трьохліток чорнобровий За хитрим диба горобцем (Вітч. Словник української мови в 11 томах
  17. баба — (тюрк. — статуя) 1. Кам'яний ідол з антропоморфними рисами. Ймовірно виник в епохи енеоліту і бронзи. Розташовані в південних степах України і Росії Б. у своїй більшості відносилися до апотропеїв, також символізували давність роду, велич вождя. Архітектура і монументальне мистецтво