1. Словник української мови Грінченка

бабка

Бабка, -ки

ж. ум. отъ баба.

1) Употребляется какъ ум. отъ баба 2. Старій бабці добре і в шапці. Ном. № 8673. Сидить бабка на печі, в головку ся скрепче. Чуб. V. 1130.

2) = баба 3. Промовила бабка до... свого внука. Гн. І. 182.

3) = баба 4.

4) = баба 6. До ста бабок піди, — сто немочей скажуть. посл.

5) Бабка, игральная кость изъ ступни животнаго. Шейк.

6) Игральный камешекъ при игрѣ въ бабки, — то же, что креймах. Шейк.

7) Застежка, проволочная петля на одеждѣ, которой застегиваютъ за гаплик. Шейк.

8) Маленькая наковальня, на которой отбиваютъ косу. Шейк. Состоитъ изъ желѣзной бабки и деревяннаго обрубка, бабчера, въ который вставлена металлическая часть. Шух. І. 169. Въ Конст. у. различается бабка отъ коваленьки (см. коваленька): въ первой металлическая часть имѣетъ сбоку видъ ромба, во второй — треугольника. Б. Г.

9) Въ заговорѣ: соринка, попавшая въ глазъ: поднявъ за рѣсницы вѣко, го ворятъ: Виплинь, бабко, дам тобі ябко. Ном. № 8408.

10) Камешекъ, комокъ чего либо, пускаемый по водѣ рикошетомъ. бабки пускати, перевозити. см. бабу перевозити [баба]. Шейк.

11) Родъ кушанья, испеченнаго изъ муки, картофеля, пшена съ яйцами и пр. Шейк. Маркев. 150. картопляна, пшоняна бабка.

12) зоол. Стрекоза. У лузі маківка весною зацвіла, промеж других квіток як жаром червоніла; до єї раз-у-раз літа бджола, бабок, метелите над нею грає сила. Греб. 370.

13) зоол. Рыба а) Aspro. ЕЗ. V. 171; б) = бабець. Вх. Пч. 19; в) Gobius. Шух. I. 24.

14) Родъ гриба: Boletus scaber, ЗЮЗО. І. 114. Agaricus procerus. Гайку, гайку! дай нам гриба й бабку! Ном. № 340.

15) раст.

а) Подорожникъ, Plantago major. Вх. Пч. І. 12;

б) во мн. ч. Цвѣтокъ Nuphar luteum. ЗЮЗО. I. 129;

в) Salvia dumetorum. ЗЮЗО. I. 135;

г) Salvia pratensis. ЗЮЗО. I. 135;

д) Centaurea mollis. Лв. 97.

е) — смердяча. Scrophularia nodosa. Лв. 101.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бабка — Ба́бка: — подорожник [54] Словник з творів Івана Франка
  2. бабка — ба́бка 1 іменник жіночого роду, істота бабуся * Але: дві, три, чотири ба́бки ба́бка 2 іменник жіночого роду частина верстата * Але: дві, три, чотири ба́бки ба́бка 3 іменник жіночого роду суглоб над копитом * Але: дві, три... Орфографічний словник української мови
  3. бабка — I -и, ж. 1》 Те саме, що баба I 1), 6), 7). 2》 Пестл. до баба I 2). II -и, ж. Одна з частин металорізального або деревообробного верстата, призначена для закріплення оброблюваної деталі. III -и, ж. 1》 У копитних тварин – суглоб над копитом ноги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бабка — БА́БКА¹, и, ж. 1. Те саме, що ба́ба¹ 1, 6, 7. Погляди внуків зверталися з тихим, цікавим подихом на бабку (О. Кобилянська); Івась занедужав... Усіх бабок понакликала [Уляна] (Панас Мирний). 2. зневажл. Те саме, що ба́ба¹ 2. Вони регочуть. Словник української мови у 20 томах
  5. бабка — ба́бка I.кул. здобна булка (ст) ба́бка II.подорожник (рослина)(ср, ст): Як вдариш собі якесь місце, руку чи ногу, то треба прикласти пом'яту бабку, і опух зійде (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. бабка — (-и) ж. 1. крим. Каблучка, перстень. БСРЖ, 42; СЖЗ, 13. 2. мн. бабки, -бок; крим., жрм. Гроші. Часу тобі — година! Якщо о восьмій не з'явишся з бабками, іду в мінтовку<...> (В. Врублевський, Замах на генсека); Розумієш, я роблю бабки на машинах (А. Словник жарґонної лексики української мови
  7. бабка — див. баба; ковадло Словник синонімів Вусика
  8. бабка — Шапинковий гриб класу базидіоміцетів; росте в листяних і мішаних лісах; їстівний; поширений на Поліссі та в лісостепу. Універсальний словник-енциклопедія
  9. бабка — ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). Фразеологічний словник української мови
  10. бабка — I. БА́БА (стара жінка), СТАРА́ розм., БА́БКА розм. Був собі дід та баба (з казки). Стара лупнула очима, бистро подивилась на Оксану (Г. Квітка-Основ'яненко). ПОВИТУ́ХА розм. (жінка, яка приймає дитину в породіллі, допомагає при пологах), СПОВИТУ́ХА розм. Словник синонімів української мови
  11. бабка — Ба́бка, -бки, -бці; бабки́, бабо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. бабка — БА́БКА¹, и, ж. 1. Те саме, що ба́ба¹ и, 6, 7. Погляди внуків зверталися з тихим, цікавим подихом на бабку (Коб., І, 1956, 405); Івась занедужав… Усіх бабок понакликала [Уляна] (Мирний, І, 1954, 301). 2. Пестл. до ба́ба¹ 2. Вони регочуть. Словник української мови в 11 томах
  13. бабка — Стовпчик між кроквами, призначений для підтримки підвішеної до нього горизонтальної затяжки. Архітектура і монументальне мистецтво