1. Словник синонімів української мови

бабка

I. БА́БА (стара жінка), СТАРА́ розм., БА́БКА розм. Був собі дід та баба (з казки). Стара лупнула очима, бистро подивилась на Оксану (Г. Квітка-Основ'яненко).

ПОВИТУ́ХА розм. (жінка, яка приймає дитину в породіллі, допомагає при пологах), СПОВИТУ́ХА розм., ПУПОРІ́ЗКА розм., БА́БА розм., БА́БКА розм. Повитуха покликала куму в кімнату й подала їй на руки дитину (І. Нечуй-Левицький); Сі́м'я трохи на коржі баба-сповитуха дала онукам (Ганна Барвінок); Хлопчисько вперше оченята розплющив біля свіжо вивершеної копиці сіна. Пупорізка привселюдно розповідала: — Таке маленьке і таке гарненьке (О. Ковінька); Батько був веселий, подавав бабі то те, то друге, жартував, допитувався, щоб долю народженому загадала (С. Васильченко); Пані зісталася дома вагітна та заходилася родити. Ну, то привезли до неї пупиркубабку там уже біля неї ходити (збірник "Легенди та перекази").

ПЕТЛЯ́ (для застібання), ПЕТЕ́ЛЬКА, БА́БКА (металева, на яку застібають гаплик); ПЕТЛИ́ЦЯ (на вилогах). Мені здається, що петлі моєї куртки от-от тріснуть і ґудзики з силою посиплються додолу (П. Колесник); — Ідіть додому, — сказала Ольга до Завадкової, розгублено запинаючи аж під шию петельки на халаті (Ірина Вільде); Лисенко у чорному фраку.. з білою квіткою у петлиці (А. Хорунжий).

I. ПОДОРО́ЖНИК (трав'яниста лікарська рослина), БА́БКА діал., РА́ННИК діал., ПОРІ́ЗНИК діал., ПОРА́ННИК діал., ПРИДОРО́ЖНИК діал. Широколистий подорожник й оксамитовий шпориш наче силкувались вкрить всю дорогу (І. Нечуй-Левицький); (Марина:) Ідіть лиш у поле та нарвіть бабок (М. Кропивницький); Гоїв його Герасим Савчук — ото був превеликий знахар! Зараз до ран ранника поприкладав ..Ну й за тиждень він здоровий був (Б. Грінченко).

ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКА заст., ЗНА́ТНИ́ЦЯ заст., БА́БА заст., БА́БКА заст., ШЕПТУ́ХА заст., ЗНА́ХОРКА (ЗНА́ХУРКА) рідко. — Пор. 1. ві́дьма.

ПІДБЕРЕ́ЗНИК (гриб), БА́БКА, ОБА́БОК діал. Сусідський хлопчик приніс повний кошик грибів. Хвалився, що самі маслюки та підберезники (Є. Гуцало); Бабку звав (Петрик) баринею, бо мала розкішного капелюха, а маслюків — махлаями (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бабка — Ба́бка: — подорожник [54] Словник з творів Івана Франка
  2. бабка — ба́бка 1 іменник жіночого роду, істота бабуся * Але: дві, три, чотири ба́бки ба́бка 2 іменник жіночого роду частина верстата * Але: дві, три, чотири ба́бки ба́бка 3 іменник жіночого роду суглоб над копитом * Але: дві, три... Орфографічний словник української мови
  3. бабка — I -и, ж. 1》 Те саме, що баба I 1), 6), 7). 2》 Пестл. до баба I 2). II -и, ж. Одна з частин металорізального або деревообробного верстата, призначена для закріплення оброблюваної деталі. III -и, ж. 1》 У копитних тварин – суглоб над копитом ноги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бабка — БА́БКА¹, и, ж. 1. Те саме, що ба́ба¹ 1, 6, 7. Погляди внуків зверталися з тихим, цікавим подихом на бабку (О. Кобилянська); Івась занедужав... Усіх бабок понакликала [Уляна] (Панас Мирний). 2. зневажл. Те саме, що ба́ба¹ 2. Вони регочуть. Словник української мови у 20 томах
  5. бабка — ба́бка I.кул. здобна булка (ст) ба́бка II.подорожник (рослина)(ср, ст): Як вдариш собі якесь місце, руку чи ногу, то треба прикласти пом'яту бабку, і опух зійде (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. бабка — (-и) ж. 1. крим. Каблучка, перстень. БСРЖ, 42; СЖЗ, 13. 2. мн. бабки, -бок; крим., жрм. Гроші. Часу тобі — година! Якщо о восьмій не з'явишся з бабками, іду в мінтовку<...> (В. Врублевський, Замах на генсека); Розумієш, я роблю бабки на машинах (А. Словник жарґонної лексики української мови
  7. бабка — див. баба; ковадло Словник синонімів Вусика
  8. бабка — Шапинковий гриб класу базидіоміцетів; росте в листяних і мішаних лісах; їстівний; поширений на Поліссі та в лісостепу. Універсальний словник-енциклопедія
  9. бабка — ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). Фразеологічний словник української мови
  10. бабка — Ба́бка, -бки, -бці; бабки́, бабо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. бабка — БА́БКА¹, и, ж. 1. Те саме, що ба́ба¹ и, 6, 7. Погляди внуків зверталися з тихим, цікавим подихом на бабку (Коб., І, 1956, 405); Івась занедужав… Усіх бабок понакликала [Уляна] (Мирний, І, 1954, 301). 2. Пестл. до ба́ба¹ 2. Вони регочуть. Словник української мови в 11 томах
  12. бабка — Стовпчик між кроквами, призначений для підтримки підвішеної до нього горизонтальної затяжки. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. бабка — Бабка, -ки ж. ум. отъ баба. 1) Употребляется какъ ум. отъ баба 2. Старій бабці добре і в шапці. Ном. № 8673. Сидить бабка на печі, в головку ся скрепче. Чуб. V. 1130. 2) = баба 3. Промовила бабка до... свого внука. Гн. І. 182. 3) = баба 4. 4) = баба... Словник української мови Грінченка