баба

I. БА́БА (стара жінка), СТАРА́ розм., БА́БКА розм. Був собі дід та баба (з казки). Стара лупнула очима, бистро подивилась на Оксану (Г. Квітка-Основ'яненко).

БОЯГУ́З (боязка людина), СТРАХОПОЛО́Х підсил. розм., СТРАХОПУ́Д підсил. розм., БА́БА зневажл., СТРАШКО́ розм. рідше; ЛЕГКОДУ́Х розм. (той, хто пасує перед труднощами, небезпекою). — Що-о? Сподіваюсь, боягузів і панікерів серед вас нема? (А. Крижанівський); Знаєте... Можна й посади позбутися. У нас такі страхополохи (В. Дрозд); Що міг після цього подумати про Рудя Штукаренко? В кращому випадку — вважати його страхопудом чи перестрахувальником (С. Голованівський); (1-й вартовий:) Ох, моторошно мені... (2-й вартовий:) Ну-ну, не будь бабою! Вартуй, коли наказано (Я. Мамонтов); Отож тоді він не виявив жодної мужності, прагнучи лишитися прикордонником. Навпаки, міг тепер визнати, що чинив, як легкодух (П. Загребельний).

ДРУЖИ́НА (одружена жінка стосовно свого чоловіка), ЖІ́НКА, ХАЗЯ́ЙКА розм., БА́БА розм., ПОЛОВИ́НА жарт., ПА́НІ розм., БЛАГОВІ́РНА заст., жарт., ЖОНА́ заст., розм.; ПА́РА, ПОДРУ́ЖЖЯ (як один із членів шлюбної пари); СТАРА́ розм. (та, з якою чоловік прожив досить довго, до старості). Коли вмерла перша жінка, він сказав собі, що не ожениться, бо не знайде вже такої вірної та коханої дружини (М. Коцюбинський); — Ти б собі пошукав, сину, хазяйки, а мені — помочі (Панас Мирний); Старий надумав учетверте женитися: сумно, каже, без баби (Ю. Смолич); — З великою супницею в руках, з пахощами страв і квітів — так я уявляю свою половину (М. Колесников); (Хуса:) Моя жона здоров'ям занепала і їздила до батька у Сарон.. Але ж тепер моя жона вже дома й до послуги твоїй шановній пані (Леся Українка); — Он моя благовірна уже тридцять років підряд намагається приписати мене на постійне проживання в якомусь місті, але ще не досягла нічого (М. Ю. Тарновський); Тремтів (Гончар) над своєю білявою парою, дарма що в молодої дружини тільки й краси було, що голубі, як світ, очі та посмішка чарівниці (М. Стельмах); Як маєш подружжя дурне та й брехливе, Не жінку ти взяв, — безголов'я правдиве (А. Кримський); Вашій старій, як Ви величаєте свою дружину, мій аж до землі низесенький поклін (Панас Мирний).

ЖІ́НКА (доросла особа жіночої статі), ОСО́БА, ТІ́ТКА розм., ТЬО́ТЯ розм., ЖОНА́ розм. рідше, НЕВІ́СТА діал.; МОЛОДИ́ЦЯ розм., МОЛО́ДКА розм., МОЛОДУ́ХА діал. (перев. молода заміжня); БА́БА фам. (перев. старшого віку); ПА́НІ, ДА́МА, МАДА́М (одружена, перев. міська). Дім держиться не на землі, а на жінці (прислів'я); Хомі хочеться негайно виліпити портрет оцієї стрункої.. особи (Ю. Яновський); — За яйце тітка тітці очі видряпує і називає її довічним ворогом (М. Стельмах); Вечорами до мами приходило кілька тьоть (Ю. Смолич); Пошукала невіста в сусіці, виймила чисту сорочку (Лесь Мартович); — Питіє люблю! — закричав купець. — А ще жон вельми! (П. Загребельний); (Іван:) Заходилась серед левади танцювать, щоб хто побачив та засміяв: у молодки, мов, жир крутить (С. Васильченко); Молодуха розповіла Омелькові, як там родичів шукати (О. Ільченко); — Не слухай, синку, матері: вона баба, що вона знає? — І рухом руки Бульба підкликав до себе Андрія (О. Довженко); Він перший раз мав роман з такою значною дамою (М. Коцюбинський); Сьогодні в Софії Карлівни гостюють мадам Шило.. та преподобна Лукерія (О. Гончар).

ЗНА́ХАРКА, ВОРО́ЖКА, ВОРОЖБИ́ТКА заст., ЗНА́ТНИ́ЦЯ заст., БА́БА заст., БА́БКА заст., ШЕПТУ́ХА заст., ЗНА́ХОРКА (ЗНА́ХУРКА) рідко. — Пор. 1. ві́дьма.

ПОВИТУ́ХА розм. (жінка, яка приймає дитину в породіллі, допомагає при пологах), СПОВИТУ́ХА розм., ПУПОРІ́ЗКА розм., БА́БА розм., БА́БКА розм. Повитуха покликала куму в кімнату й подала їй на руки дитину (І. Нечуй-Левицький); Сі́м'я трохи на коржі баба-сповитуха дала онукам (Ганна Барвінок); Хлопчисько вперше оченята розплющив біля свіжо вивершеної копиці сіна. Пупорізка привселюдно розповідала: — Таке маленьке і таке гарненьке (О. Ковінька); Батько був веселий, подавав бабі то те, то друге, жартував, допитувався, щоб долю народженому загадала (С. Васильченко); Пані зісталася дома вагітна та заходилася родити. Ну, то привезли до неї пупиркубабку там уже біля неї ходити (збірник "Легенди та перекази").

МОЛОТО́К (ручне знаряддя ударної дії — металевий або дерев'яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак), ОБУ́ШО́К розм., КЛЕПА́Ч діал., КЛЕВЕ́ЦЬ діал.; МО́ЛОТ, ОБУ́Х, БАЛДА́ розм., ВЕРШЛЯ́Г заст. (великих розмірів); ДО́ВБНЯ, ДОВБЕ́ШКА, БА́БА, ТО́ЛОК діал. (великих розмірів, перев. для трамбування). Давид дивився, як молоток та молот місили червоний шмат заліза (А. Головко); Дід постукував обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок (З. Тулуб); Хоче він бачити, хто ото співає. Взяв долото, клепач і пролупує стіну (казка); (Д. Жуан:) А ти що думаєш? (Сганарель:) Що я видав вас ковадлом і клевцем, а ще ніколи не бачив ковалем (Леся Українка); Шарпнув лис -. ще гірше стало. Переляканий глядить, Аж з обухом величезним З хати чоловік біжить (І. Франко); (Ганджа:) Хе-хе, була колись така техніка. Один свердло держить, другий балдою його забиває (Ю. Мокрієв); Вершляг хоч склянку розбиває, та штуку з криці вигинає (Є. Гребінка); Тимко Степура зробив гарну довбню — замашну, зручну (О. Донченко); Він, в котрий уже раз, перестругував глину, раніш розмочену й збиту дерев'яною довбешкою, щоб роздрібнити грудки (О. Ільченко); Тягнуть оце залізну бабу, щоб убивать палі (Словник Б. Грінченка).

ПЕЛІКА́Н, БА́БА заст. В товаристві двох гусей, Що були мов компаньйонки І в літанні помагали, Пелікан слабий прилинув (Леся Українка); Острів Бабин. Колись на ньому гніздились баби — так називали тоді пеліканів (із журналу).