1. Фразеологічний словник української мови

багнюка

втопта́ти в багню́ку (в багно́, в зе́млю і т. ін.) кого. Заплямувати, зганьбити, дискредитувати когось. — Хіба німці не втоптали в багнюку свого Гете і Шіллера? — казав він (Гречкун) (Ю. Бедзик); — Пусти його, се добра людина: у багно тебе не втопче (П. Куліш); — А отой (Польський) мене доїв, той мене в землю втоптав! — і Порох знову заходив по хаті (Панас Мирний).

міси́ти боло́то (багно́, багню́ку і т. ін.). Йти, їхати, ходити по розмитій дорозі, по бездоріжжю. Підводи, за наказом фельдфебеля, перемістилися у хвіст колони і тепер поволеньки місили болото позаду (П. Козланюк); Хай знає, що всю зиму ці чоботи міситимуть тут багнюку (О. Гончар). міси́ти нога́ми багню́ку. Після відпочинку люди побадьорішали, дружно місили ногами багнюку (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. багнюка — багню́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. багнюка — -и, ж. Збільш. до багно 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. багнюка — БАГНЮ́КА, и, ж. Збільш. до багно́ 1, 2. Ріки й озера каламутив [Святослав], Непролазні болота й багнюки гатив (Панас Мирний); Незабаром розтане сніг, вкриються багнюками дороги, не один тиждень чекай, поки просохне (А. Шиян); Ми теж чепуримо себе, зчищаємо з ніг багнюку (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. багнюка — див. бездоріжжя; болото; грязь Словник синонімів Вусика
  5. багнюка — БОЛО́ТО (грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою); БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ, МОЧАРІ́ мн. (одн. МОЧА́Р), БАГОВИ́ННЯ розм., БАГНЮ́КА розм., БАГНОВИ́ЦЯ рідше, БАГНОВИ́ЩЕ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА розм. Словник синонімів української мови
  6. багнюка — БАГНЮ́КА, и, ж. Збільш. до багно́ 1, 2. Ріки й озе-ра каламутив [Святослав], Непролазні болота й багнюки гатив (Мирний, V, 1955, 268); Незабаром розтане сніг, вкриються багнюками дороги, не один тиждень чекай, поки просохне (Шиян, Баланда, 1957, 49)... Словник української мови в 11 томах
  7. багнюка — Багнюка, -ки ж. = багно. Так лаяти болото почала: «Отце потная багнюка!» Греб. 369. Словник української мови Грінченка