1. Фразеологічний словник української мови

байда

ба́йдики (ба́йди, діал. га́ндри) би́ти. 1. Бути без діла, весело проводити час. Юруш вернувся до батьків, нічого не робив, все спав та байдики бив (І. Нечуй-Левицький); Сам (батько) пильно стежив за Артемовою наукою. Щоправда, влітку байдики бити синові не давав, і був Артем за підпасича у громадського чабана діда Мокія (А. Головко); Уже доста гандри бити. Прийшла пора, щоб ся вчити (Ю. Федькович). 2. Нічого не робити, марнувати час, ледарювати. Рік за роком проминув час, хлопець байдиків не бив та й закінчив школу робітничої молоді, ставши вже кваліфікованим робітником (Ю. Збанацький); Прийшов новий рік, штовхає ледаря в бік: ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (Укр.. присл..); Глянеш, скільки тих старшокласників,— парубчаки ж, траси могли б будувати, а вони ціле літо байди б’ють… (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. байда — ба́йда, ба́йдиця: ломоть (хлѣба) [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. байда — ба́йда іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. байда — -и, рідко, 1》 ч. і ж. Безтурботна, гуляща людина, гульвіса. 2》 тільки ж., діал. Шматок чого-небудь ламкого або крихкого (хліба, цукру, дерева). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. байда — БА́ЙДА, и, рідко. 1. ч. і ж. Безтурботна, гуляща людина, гульвіса. Всім до мене байдам байдуже (М. Бажан). 2. тільки ж., іст. Довбаний човен. Байда тихенько пливла за течією (І. Багряний); Ближче і далі по морю видніють .. Словник української мови у 20 томах
  5. байда — ба́йда (па́йда) великий шматок (перев. хліба)(Лучук) (м, ср, ст): Ромко забіг до хати, взяв пайду хліба з сметаною, посиланою цукром, і швидко вернувся на двір бавитися (Авторка)||байдиґа Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. байда — И, ж. Неприємна ситуація; щось заплутане, невирішене; проблеми. Ну от, холера, знову всю байду звалили на мас-медіа (Молоко). Словник сучасного українського сленгу
  7. байда — (-и) ж. 1. мол. Голова. ПСУМС, 4. 2. мол. Будь-яка річ. Балабін; БСРЖ, 44. Словник жарґонної лексики української мови
  8. байда — див. легковажний; ледачий; нісенітниця Словник синонімів Вусика
  9. байда — ГУЛЬВІ́СА розм. (той, хто любить гуляти, живе легковажно), ГУЛЯ́КА розм., БА́ЙДА розм., ЯРИ́ГА розм., заст., ЯРИ́ЖКА розм., заст., ЯРИ́ЖНИК розм., заст., ГУЛЬТЯ́Й зневажл., ГОЛЬТІПА́КА (ГУЛЬТІПА́КА) зневажл., ГАЛГА́Н діал. Словник синонімів української мови
  10. байда — БА́ЙДА, и, рідко, 1. ч. і ж. Безтурботна, гуляща людина, гульвіса. Всім до мене байдам байдуже (Бажан, І, 1946, 101). ◊ Ба́йди би́ти — те саме, що Ба́йдики би́ти ( див. ба́йдики). — Ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (Укр.. присл.., 1955, 392). Словник української мови в 11 томах
  11. байда — Байда, -ди об. 1) Гуляка, безпечный человѣкъ. байди бити. Бить баклуши. 2) ж. Прозвище неуклюжей женщины. Ном. № 13618. 3) ж. Краюха, ломоть хлѣба. Байда хліба. Фр. Пр. 19. Словник української мови Грінченка