1. Фразеологічний словник української мови

бухати

кров ударя́є (бу́хає) / уда́рила (забу́хала) в го́лову (до голови́) кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін. Кров бухала йому до голови, як морська хвиля (М. Коцюбинський); Петро Федорович устав; кров ударила в голову; потемніло в очах (Панас Мирний); Отемнений кінь, спотикаючись, ніс його далі та й далі. І кров уже вдарила в голову (О. Ільченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бухати — бу́хати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. бухати — I б`ухати-аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Видавати глухі, уривчасті звуки; стукати глухо, уривчасто. 2》 перех. і неперех. Бити; стріляти. 3》 неперех. Вириватися густою масою. 4》 перех., розм. Кидати з силою, з глухим звуком. II бух`ати-аю, -аєш, недок., розм., жарг. Пити спиртні напої. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бухати — БУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., жарг. Пити, випивати алкогольні напої, спиртне; пиячити. За що він .. її б'є? Бухати треба менше (Б. Жолдак); Баба бухає, як вантажник, зовсім некерованою стала (А. Кокотюха). БУ́ХАТИ, аю, аєш, недок. Словник української мови у 20 томах
  4. бухати — бу́хати вул. 1. штовхати у плечі, давати стусанів (ст): Бухнув го в плечі, але Юрко навіть не озирнувся, а тільки приспішив крок (Авторка)|| = витручувати 2. красти (ст): Ну що ж... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. бухати — Аю, -аєш, недок. Пиячити. У 1978 році Велш попхався до Лондона і «постійно бухав», змінив купу професій (Єва). Словник сучасного українського сленгу
  6. бухати — (-аю, -аєш) недок., (що); мол., крим., жрм. Пити алкогольні напої; пиячити. [Семко:] Я не бухаю. І не палю. Не п'ю каву відрами. Де ж мені вихлюпнути наболіле?! (В. Діброва, Поетика застілля); За що він, козел старий, її б'є? Бухати треба менше (Б. Словник жарґонної лексики української мови
  7. бухати — див. пиячити Словник синонімів Вусика
  8. бухати — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. бухати — БУ́ХАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Видавати глухі, уривчасті звуки; стукати глухо, уривчасто. Машина бухає й стогне важко, мов велетенські груди в агонії (Л. Укр., I, 1951, 312). 2. перех. і неперех. Бити; стріляти. Словник української мови в 11 томах
  10. бухати — Бухати, -хаю, -єш гл. 1) Бить, колотить. Взяла мене бухати, мусів я ю слухати. Гол. 2) Бросать. Бабусю у яму бух! каже Оленка, показуючи кулачком, як будуть бухати бабусю у яму. Мир. Пов. II. 116. 3) Стрѣлять, палить. Бухають з гармат. Словник української мови Грінченка